Я ярлыки с себя срывала средь кутерьмы житейских тщет..

Дааамс..типово..життєво..А дійсно хто ми? Ті ролі,які граємо кожного дня? Я учениця, студентка, донька..працівник такої-то компанії, чи хто? Шекспір не дарма казав, що "світ - це театр, і всі ми в ньому актори"..Що ж тоді робити? Перестати грати? Чому?Ні..Просто грати потрібно, усвідомлюючи, що граєш..а Ти - не ті роли і ярлики..ти це просто Ти..Ти світло в душі..ти ж не отожнюєш себе з тим героєм, якого граєш у справжньому спектаклі в театрі..це всього лиш роль..Так і в житті..Нехай все це зараз буде сказано занадто гарно і сопливо,можливо, я не претендую ні на що..Просто хочу нагадати і собі, що головне, це той душевний скарб в середині..і його можна віднайти і відкрити...*)))

Важливий той, хто з тобою в одному вагоні…

Життя – це вічний рух..Ми весь час переміщуємося з «точки А в точку Б»..отже, життя це поїзд..Але ми самі вибираємо собі маршрут, хіба що якщо нам не подарували квиток..але і тут ми маємо вибір..їхати чи ні..Все це питання вибору.. 
А ще хотіла сказати про перон..да, це декорації життя..і вони постійно змінюються..підходять різні люди..А ти в цей час вже стоїш в вагоні..востаннє дивишся на випадкових нових знайомих..і тут потяг рухається..і перед очима тільки пропливають картинки..А що ж тоді?! А тоді важливий той, хто з тобою в одному вагоні! Ви тут опинилися не випадково..у вас спільний маршрут і мета, бо ви заздалегідь зробили свій вибір..


Красота понятие нестатичное...

Красота понятие нестатичное
Сказать проще, непостоянное
Временами немного странное
Говорят, что природой данное

Но извольте ответить честно
Что для вас красота? – Картинка?
Рассуждения ваши уместны
Только это лишь половинка…

Имидж можно всегда построить
Пропиарить себя - дело чести
И «обложкой» цену утроить
Когда хочется сладкой лести

Прячем лица за макияжем
Есть желание скрыть усталость
И рассудка таким вояжем
Маскируем всю нашу «малость»

Бедность душ, наше состояние
Не закроешь слоем «мейк-апа»
Он напротив катализатор
Выдаст тайны из подсознания

Тогда что красота? - Гармония!
Дружный синтез внутри и снаружи
Не потерпит она сражения
Тот баланс в душе не нарушит

Все мы с вами ей одержимы
Как украсить нам наши «туши»
Измененья необратимы
Стоит только почистить души…

Замість номера, назва «Вдячність»

Важко,боляче,неможливо
Серце тисне на душу,мов камінь
Замість сліз якась злива
Тихий шепіт із вуст «Амінь»

Я відраду в віршах знаходжу-
Зараз спершу була трохи «вбита»
Із думок тих повільно виходжу
Там сльозами вже вся накрита

Але раптом – якесь прозріння
Щось прозоре для мене відкрилось
Теплий подих мого розуміння
І нарешті та біль втомилась

Значить є, приходить відрада
Якийсь спокій вже в двері стука
І життя не «Верховна рада»
Де лиш галас, сморід і скука

Тому зараз чую довіру
Так довіру!Й за тебе радість
Входжу ніби в якусь квартиру
Замість номера, назва «Вдячність»…

Мені набридло...

Мені набридло"

Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня
Я дуже хочу відчувати
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня!
Давно вже я не відчуваю
Діагноз цей..-апатія

Мені набридло вже жалітись
Та скільки можна!Все!Заткнись!
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..?
Можливо,так благаю раю?
Та ні,це знову все брехня!

Тож Вас молю,благаю,прошу!
Лиш поверніть мені любов!
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Мені набридло...

Мені набридло"

Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня
Я дуже хочу відчувати
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня!
Давно вже я не відчуваю
Діагноз цей..-апатія

Мені набридло вже жалітись
Та скільки можна!Все!Заткнись!
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..?
Можливо,так благаю раю?
Та ні,це знову все брехня!

Тож Вас молю,благаю,прошу!
Лиш поверніть мені любов!
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Мені набридло...


Мені набридло вже страждати
Всі ці думки-лиш маячня 
Я дуже хочу відчувати 
А поки що..одна брехня...

Да!Я брешу..собі:втішаю,
Що я живу - Гірка брехня! 
Давно вже я не відчуваю 
Діагноз цей..-апатія 

Мені набридло вже жалітись 
Та скільки можна!Все!Заткнись! 
Всього лиш хочу відчувати,
А поки що..-долина сліз 

Чого я плачу?Вже й не знаю,
Може..інерція проста..? 
Можливо,так благаю раю? 
Та ні,це знову все брехня! 

Тож Вас молю,благаю,прошу! 
Лиш поверніть мені любов! 
Ту чисту,світлу,непорочну,
Щоб відчувати могла знов!

Надежда..





Надеяться, верить, чего-то желать 
Нам всем это нужно , как просто дышать 
В надежду мы верим и ею живем 
Не думая, что же будет потом 

Готовы с надеждой всю жизнь мы связать 
Лишь только б с себя всю ответственность снять 
Живём в ожидании сказочной жизни 
А сделать хоть шаг мы считаем излишне.. 

А как беспощадна бывает она- 
Надежда, которая вдруг умерла 
Тогда мы страдаем, не зная как жить 
И боль эту в сердце так сложно забыть 

Но также надежда бывает другой  
С которой мы все ощущаем покой 
Тогда мы живем, принимая решенья 
Желая быть может лишь только везенья 

И каждый из нас волен сам выбирать 
Надеяться, верить или страдать…


О потеряной дружбе..

Быть может время то ушло,

Когда так искренне дружили

Ведь это было так давно

Давно всё это мы прожили

Жизнь захотела разлучить А мы?Недолго мы страдали Осталась маленькая нить И ту недолго обрывали Так больно..резко..навсегда.. Её так быстро оборвали Чтобы когда пройдут года Мы даже и не вспоминали? Но Нет,Нельзя!Нельзя!Нельзя!
Нам не забыть минуты счастья Веселья море не забыть Воспоминанья дружбы верной нам суджено всю жизнь хранить!

О Доброта!Ти-посмішка привітної людини..

  • 20.11.11, 17:07

О Доброта!

Ти-

Посмішка

Привітної

людини..

Рука, Простягнута У скрутную хвилину,

Ти-

Щире світло

В душах всіх

людей,

Повітря, Без якого Жити неможливо!

Звичайно, моя майстерність поетичного слова не зрівняється зі справжніми зразками поезій, але, зачувши слово «доброта»,в моїй голові миттєво почали народжуватися ці рядки. Саме так я, напевно, розумію це почуття. Таким воно постає в моїй уяві: надзвичайно світле, тепле і яскраве. Ніби сонечко, що рано-вранці будить тебе від довгого сну. Без неї, дійсно, жити, саме жити, насолоджуватись життям, а не виживати-неможливо!

Нещодавно я прочитала

чудовий афоризм «Звільнетесь від зла - у вас залишиться  добро. Звільнетесь від добра-що у вас залишиться?» Дійсно, давайте поміркуємо, на що перетвориться наше суспільство без тієї маленької часточки добра, що ще жевріє в кожному з нас, яким би не було наше ставлення до інших..Я кажу «без тієї маленької часточки добра», бо реально дивлюся на речі, які мене оточують. На сьогоднішній день люди настільки поринули у світ своїх проблем, переживань, що іноді навіть забувають про близьких. Звичайно, я не хочу сказати про те, що треба спочатку думати про інших, а про себе в останню чергу. Ні! Ні в якому випадку. Це типова помилка деяких людей, які живуть заради когось і кажуть: «Ось я такий весь хороший і добрий, ладен жертвувати собою заради блага інших людей» Тобто, в тебе будуть якісь переживання, а ти, не- зважаючи на них, підеш допомагати іншим? Це все одно, що пропонувати комусь прибрати в кімнаті, не маючи змоги навести порядок у своїй! Але чому б, навівши лад у своїй душі, не подарувати часточку тепла іншим людям? Це ж так просто! Щиро посміхнутися людині, адже посмішка - це найвеличніший дар, яким наділила нас природа. Вона триває недовго, але в памяті залишається навічно! Я думаю, в кожного з нас були періоди в житті, коли ми переживали розпач, здавалося, що й жити вже немає сил..! У такі періоди значення має все, що може повернути тебе до життя..! Чиясь щира усмішка, слова підтримки, несподіваний телефонний дзвінок від когось, навіть від людини, з якою ви вже давно не спілкуєтеся, але раптом вона вирішила спитати, як у вас справи; обійми близьких; оточуючі, що поцікавляться  і будуть готові вислухати все, що вас бентежить. Усе це так важливо для людини, яка знаходиться в такому стані. Але, подивіться, як легко ми можемо підтримати її..Лише посміхнутися, але, що важливо, зробити це потрібно  щиро, від усієї душі! Просто зателефонувати! Всього-на- всього запитати: «Як справи?» (Хоча зараз це питання вже можна віднести до розряду шаблонних, втім, людина, якій це важливо почути, неодмінно оцінить цей «жест», якщо вас це дійсно цікавить)! Не кажучи нічого, просто обійняти(маю на увазі, якщо людина вам близька) Нескладно сказати, може, й досить банальні,але щиросердні слова: «Не хвилюйся, я впевнена, в тебе все буде добре! Я допоможу тобі!» Вся справа в тому, щоб не бути байдужими до проблем інших людей, навіть чужих.. Допомогти піднятися всім, хто впав, притримати двері, викликати «швидку», якщо комусь погано. Чи це все настільки складно? Я так не вважаю! Це доступно кожному, тільки залежить все від нашого бажання і від того,  чи є в нас хоча б маленька крапелька доброти по відношенню до інших! А ще по-справжньому добра людина завжди порадіє успіхам інших, бо знаєте, якщо вже багато хто може поспівчувати (або принаймні вдати, що співчуває),то не кожен здатен розділити радість іншого..   

Це, як на мене,

найвищий прояв людяності й щирості!  

Мої правила

доброти, погодьтеся, не такі вже складні, а якщо ви робили приємне іншим людям, то знаєте, що їхня вдячність і радість від такого вчинку наповнює й вас тим світлим почуттям любові і добра!