[Приєднана картинка]Дааамс..типово..життєво..А дійсно хто ми? Ті ролі,які граємо кожного дня? Я учениця, студентка, донька..працівник такої-то компанії, чи хто? Шекспір не дарма казав, що "світ - це театр, і всі ми в ньому актори"..Що ж тоді робити? Перестати грати? Чому?Ні..Просто грати потрібно, усвідомлюючи, що граєш..а Ти - не ті роли і ярлики..ти це просто Ти..Ти світло в душі..ти ж не отожнюєш себе з тим героєм, якого граєш у справжньому спектаклі в театрі..це всього лиш роль...

Читати далі...

Життя – це вічний рух..Ми весь час переміщуємося з «точки А в точку Б»..отже, життя це поїзд..Але ми самі вибираємо собі маршрут, хіба що якщо нам не подарували квиток..але і тут ми маємо вибір..їхати чи ні..Все це питання вибору.. А ще хотіла сказати про перон..да, це декорації життя..і вони постійно змінюються..підходять різні люди..А ти в цей час вже стоїш в вагоні..востаннє дивишся на випадкових нових знайомих..і тут потяг рухається..і перед очима тільки пропливають...

Читати далі...

Красота понятие нестатичноеСказать проще, непостоянноеВременами немного странноеГоворят, что природой данноеНо извольте ответить честноЧто для вас красота? – Картинка?Рассуждения ваши уместныТолько это лишь половинка…Имидж можно всегда построитьПропиарить себя - дело честиИ «обложкой» цену утроитьКогда хочется сладкой лестиПрячем лица за макияжемЕсть желание скрыть усталостьИ рассудка таким вояжемМаскируем всю нашу «малость»Бедность душ, наше состояниеНе закроешь слоем «мейк-апа»Он напротив...

Читати далі...

Важко,боляче,неможливо Серце тисне на душу,мов камінь Замість сліз якась злива Тихий шепіт із вуст «Амінь» Я відраду в віршах знаходжу- Зараз спершу була трохи «вбита» Із думок тих повільно виходжу Там сльозами вже вся накрита Але раптом – якесь прозріння Щось прозоре для мене відкрилось Теплий подих мого розуміння І нарешті та біль втомилась Значить є, приходить відрада Якийсь спокій вже в двері стука І життя не «Верховна рада» Де лиш галас, сморід і скука Тому зараз чую довіру Так довіру...

Читати далі...

Мені набридло" Мені набридло вже страждати Всі ці думки-лиш маячня Я дуже хочу відчувати А поки що..одна брехня... Да!Я брешу..собі:втішаю, Що я живу - Гірка брехня! Давно вже я не відчуваю Діагноз цей..-апатія Мені набридло вже жалітись Та скільки можна!Все!Заткнись! Всього лиш хочу відчувати, А поки що..-долина сліз Чого я плачу?Вже й не знаю, Може..інерція проста..? Можливо,так благаю раю? Та ні,це знову все брехня! Тож Вас молю,благаю,прошу...

Читати далі...

Мені набридло" Мені набридло вже страждати Всі ці думки-лиш маячня Я дуже хочу відчувати А поки що..одна брехня... Да!Я брешу..собі:втішаю, Що я живу - Гірка брехня! Давно вже я не відчуваю Діагноз цей..-апатія Мені набридло вже жалітись Та скільки можна!Все!Заткнись! Всього лиш хочу відчувати, А поки що..-долина сліз Чого я плачу?Вже й не знаю, Може..інерція проста..? Можливо,так благаю раю? Та ні,це знову все брехня! Тож Вас молю,благаю,прошу...

Читати далі...

Мені набридло вже страждатиВсі ці думки-лиш маячня Я дуже хочу відчувати А поки що..одна брехня... Да!Я брешу..собі:втішаю,Що я живу - Гірка брехня! Давно вже я не відчуваю Діагноз цей..-апатія Мені набридло вже жалітись Та скільки можна!Все!Заткнись! Всього лиш хочу відчувати,А поки що..-долина сліз Чого я плачу?Вже й не знаю,Може..інерція проста..? Можливо,так благаю раю? Та ні,це знову все брехня! Тож Вас молю,благаю,прошу! ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Надеяться, верить, чего-то желать Нам всем это нужно , как просто дышать В надежду мы верим и ею живем Не думая, что же будет потом Готовы с надеждой всю жизнь мы связать Лишь только б с себя всю ответственность снять Живём в ожидании сказочной жизни А сделать хоть шаг мы считаем излишне.. А как беспощадна бывает она- Надежда, которая вдруг умерла Тогда мы страдаем, не зная как жить И боль эту в сердце так...

Читати далі...

Быть может время то ушло,Когда так искренне дружилиВедь это было так давноДавно всё это мы прожили Жизнь захотела разлучить А мы?Недолго мы страдали Осталась маленькая нить И ту недолго обрывали Так больно..резко..навсегда.. Её так быстро оборвали Чтобы когда пройдут года Мы даже и не вспоминали? Но Нет,Нельзя!Нельзя!Нельзя! Нам не забыть минуты счастья Веселья море не забыть Воспоминанья дружбы&nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] О Доброта! Ти- Посмішка Привітної людини..Рука, Простягнута У скрутную хвилину, Ти- Щире світло В душах всіх людей, Повітря, Без якого Жити неможливо! Звичайно, моя майстерність поетичного слова не зрівняється зі справжніми зразками поезій, але, зачувши слово «доброта»,в моїй голові миттєво почали народжуватися ці рядки. Саме так я, напевно, розумію це почуття. Таким воно постає в моїй уяві: надзвичайно світле, тепле і яскраве. Ніби сонечко...

Читати далі...