Такі вже люди

Такі вже люди, і в претензії
До них не треба бути, мабуть,-
Когось футбол, когось поезія,
Когось щось третє змалку вабить.
 Хто винен в тім? Батьки?
А власне, в чім їх вина:
Що хтось на диво
До молочка парного ласий,
А хтось до пінявого пива?
 От уявіть собі, що ллються
Молочні ріки по землі
І п'є у свята й будні людство
Лиш молоко, старі й малі!
 А уявіть собі ще гірше:
Що кожен майстром став пера
І людство все клепає вірші,
А у футбол ніхто не гра...
 І що отак от , без причини
Всі стали на землі мужчини
І некурящі й непитущі
І жонам вірні, як раби,
І що ходити в райські кущі
Дозволено лиш по гриби;
От був би рай! от був би рай!
Ну хоч лягай, та помирай!
 
То як же бути у претензії
На ваші уподоби, люди?
Комусь - футбол, комусь - поезія,
І хай довіку так і буде!
                          (В.Соколов)