Хай приходять сни у твої двори, відчиняють вікна і несуть у ніч,
твої теплі думки в місячному світлі, простягнуть долоні до знайомих лиць.
Лиш заплющиш очі - стане чутно тих, хто до цього часу не ворушить ніг,
і лише під ранок дотиком щоки, ти відчуєш вперше, що на самоті.
Далі буде більше ранків і ночей, супроводженних вуликом ідей,
мрії про весну, вихідні і мить, коли біля тебе хтось солодко спить.
Світло у вікні, за вікном птахи, березневий кіт, а із ним сусід,
оточили ліжко, й лізуть під матрац, хочуть розбутити, сиплять медом фраз.
Божевільний сон, дзвонить телефон, на столі квитки манять за кордон.
вчора вже пройшов двадцять восьмий рік, мовчки, як і всі вийшов за поріг.
Ручка у руці, рвані папірці, всі слова не ті, гамір в голові,
написала лист, марку на конверт, зникнув у шухляді з написом “секрет”.
Фарба на обличчі, на холсті портрет, очі застилає дим від сигарет,
пляшка з під вина, келихи на двох, годинник на стіні вичерпав свій строк.
Реальність або сон, на виворіт думки, спогади з дитинства, квіти польові,
відчуття свободи, легкість на душі, такою ти постала у моєму сні...
