Країна.

Свята, забута сивими богами,

Багата і убога водночАс,

ТалАнами родюча і ланами,

Країна кОтру гнОбили не раз.

ЩедрА на землю і на ріки крові,

Синів лишала в юності життя.

Де матерІ стоять схилившись долі,

Хто жито жне, а хто сльозу хова.

Країна що віками муля очі,

Сусідам і далеким племенам,

Тут зорі заколисують щоночі,

Тут місяць сивий сон запеленав.

Глибока небом і безкрАя лісом,

ЛаскАва хвилями заплетених річОк,

Країна де один радіє хлібом,

А другий перетворений в пісок.

Домівка котру згубили посЕльці,

Дітей перетворивши на хлопІв,

Тут чуються жахливі крики смерті,

І ангелоподібний плинний спів.

Країна де майбутнє лиш на слові,

Ділами ж розруйнована й скупА,

Тут гріх палати сповненим любові,

За честь пробігтись лезом по братАх.

Та сплине час і вернеться до люду

Всерода непохитна благодать.

Повстане Україна зпопід бруду,