Створіння.

Одного дня, на чистім полі,

З*явилось дещо незвичайне.

Сиділо, мигало очима,

І якось зирило нахально.

І ні на шо не було схоже.

Оце створіння чудернацьке.

Присутністю своєю хижой,

Шугало всіх людей зненацька.

Манєнькі в нього були вуха,

І здоровєнні оченята.

Кігтясті волохаті лапи

І чорні ратиці на п*ятах.

Якогось кольору страшного

Було створіння це незнане.

Неначе темного рудого,

І ніби скрізь червоні плями.

Чого хотіло від людей?

І звідкіля таке з*явилось?

Хотів піти від нього, та

Воно за мною причепилось.

От падло. З тисячі людей

Які проходили повз нього,

Обрало, капосне, мене,

І волочилось аж до дому.

Та в хаті якось вмить затихло,

І навіть почало махати

Обрубком куцим, що хвостом

Привикли люди називати.

З сміливістю шо варта бога,

Торкнувсь тремтячою рукою

Його скуйовдженого чуба,

Воно ж - задригало ногою.

Мені здалося ненароком

Шо в слинявій, зубатій пащі,

Щось типу посмішки з*явилось

І на мій погляд він став кращий.

Рішив оставить його дома,

А шо… Нехай живе урод у хаті,

Не всі ж виходим ми від бога

Красиві й розумом багаті.

Хто знає, може стане він

Якоюсь гарною фігнею

Шо буде охраняти дом,

Чи можна бавитися з нею.

Але пізніше мудрі люди

Сказали що то я зустрів:

То був зародиш мого щастя.