Завібрував телефон, номер незнайомий. Не страждаю на манію переслідування, тому слухавку беру завжди. -Алло. - Здоров! Ну як ти? - прокричав мені радісний голос, голос підзабутий, але ці інтонації, завжди сповнені нездоровим оптимізмом, безперечно належали моєму шкільному товаришу Арсену. Почути його було великою несподіванкою, адже зі школи ми майже не спілкувались, взагалі востаннє ми бачились 2 роки тому. Я відповів, що все у мене добре, що погода чудова ( другий день стояв кошмарний...

Читати далі...