Галюциногенні гриби.

  Моя відпустка в селі багато років припадала на жаркі дні літа і по гриби сходити не доводилося. А в цьому році літо видалося дощовим і я нарешті сходив на тихе полювання. Набрав повний кошик і навіть не став до кінця їх  перебирати, щоб швидше приготувати першу порцію.
  І ось сиджу і насолоджуюсь неймовірним смаком смажених грибів. А тут і мій друг відчинив хвіртку. Мабуть здалеку почув звабливий запах смажених грибів. Хотів його запросити до столу, але не встиг.
-- І багато грибів ти встиг з’їсти.
-- А що таке?
-- Так у тебе в кошику частина грибів галюциногенні.  Ой, Миколо, готуйся зустрічати  інопланетян.
  Сказав, і пішов. А у мене від цієї звістки аж у серці закололо. І як не було шкода, а гриби довелося викинути в гноярку. Коли викидав смажені, то аж серце кров’ю  обливалося.
  Сів я на лаву біля двору і чекаю на появу галюцинацій. На людях воно не так моторошно, як у закритому приміщенні. І тут бачу, що до мене йде вся усміхнена і з банкою меду в руках сусідка Ліда. Та щоб вона хоч раз мені усміхнулася, а як щось подарувати, то взагалі щось неймовірне. Чемно привіталася і поставила мед на столик під грушею.
  Ось і почалося, думаю. Бо на таке могла сподобитись лише галюцинація.
  Ліда жінка файна, але одружена на чоловікові, який за одну підозру ноги переламає і скаже, що так і було.
  Але ж зараз переді мною лише галюцинація, а значить ніяких наслідків не буде. Це по життю я людина вихована, а зараз розсипався в компліментах. Розказую смішні історії і кліпаю одним оком. А сам і так до неї, і сяк. А вона вся і розтанула, зачіску поправляє і дзвінко сміється. Потрібно буде спитати у Сашка які з тих грибів були галюциногенні.
  Аж тут на горизонті намалювався Степан. І Ліда швиденько пішла додому. Бач, хоч і галюцинація, а розуміє, що потрібно бути подалі від сільських пліток.
  Степан хлопець занудний. Завжди приходить зі своїми запитаннями і тут же сам дає на них відповідь І навіть, якщо помиляється, то переконати його марна справа.
-- Я тут…
-- Краще ти був би там. Іди геть з моїх очей, горбатий знак запитання.
  Звісно, в житті я б такого не сказав, бо я людина вихована. Але ж переді мною галюцинація.
  Було помітно, що Степан образився.  Цікава історія. Потрібно запам’ятати, що галюцинації здатні ображатися.
  Тільки галюцинація Степана зникла, як поруч з’явилася галюцинація Каті. Сіла поруч і сидить. Мабуть бачила сцену зі Степаном і жадає мого одкровення.
  А я що?,--  це по життю я людина вихована, а зараз мене понесло. Я про всіх односельців почав розказувати, що я про них думаю. Не думав, що Каті буде так цікаво мене слухати. Але ж то галюцинація і їх поведінка, то суцільна загадка.
  Раптом з іншої сторони вулиці над ворітьми показалася галюцинація голови іншої сусідки. Та сусідка й без грибів по життю ще та галюцинація. Проти її очей відео спостереження, то дитячі іграшки. Нічого від них не скриється.
  Я не подав виду, що її помітив і голосно розповів про цю сусідку все, що наболіло. І навіть трохи більше. Врешті геть вихованість перед обличчям галюцинацій!
   Не встигла галюцинація Каті розчинитись за поворотом вулиці, як на іншій стороні з’явилася Ганька. В неї такий язик, що можна глечики їм мити. І я сховався від неї за ворітьми.
-- Миколо, виходь! Я тебе бачила.
-- Та йди геть від мене, ксерокопія малопіксельна!
-- Отакої. Ти що, белени об’ївся?
  З мене досить цих галюцинацій. Я нічого не відповів і пішов до хати спати.   
  Вранці у мене в голові не паморочилося і спрага не турбувала. Вийшовши на ганок, я побачив на столику банку меду і мною оволоділо тривожне відчуття. Спробував – мед справжній. І від здогадки, що вчора не було ніяких галюцинацій, а все було по справжньому, на моїй спині виступили великі краплі холодного поту. Вони повільно стікали вниз до моїх  трусів.
-- Ах ти ж, Саньок, гад болотяний! Прийдеш, я тобі влаштую степлером безкоштовний пірсінг на твоєму язиці за жарти дурнуваті!
  Але зараз головне не потрапити на очі чоловіку Ліди. І взагалі, потрібно повертатися до міста.
    Микола Казкар.