З життя у казку.

  В далекому від цивілізації селі, оточеному мальовничими лісами, життя протікало в налагодженому звичному ритмі. Рідко що порушувало його спокій і розмірене існування. Тому поява стрункого молодого хлопця з синіми очима і білявим волоссям чутками і здогадками пролетіла по всьому селу і відгукнулася у серцях дівчат.
  Хлопець, якого звали Матвієм, представився пічним майстром і його наперебій почали запрошувати до ряду осель. Бо свого пічника в селі не було.
  Сільські дівчата не давали йому проходу і зліталися туди, де він виконував чергове замовлення, як бджоли на мед. Знали б вони що це за хлопець, то десятою дорогою обходили б.
  Насправді Матвій був сином Лісовика і посланий в село, щоб вибрати собі дівчину. Не проста доля чекала на таку дівчину, бо вона мала стати лісовою мавкою. І, як відомо, покинути світ живих.
  Довго Матвій придивлявся до дівчат, поки його вибір не припав на роботящу і вродливу дівчину Галю. Жила вона зі старенькими батьками в невеликій хатині і основний тягар  ведення господарства був на ній.
  Першу усмішку на обличчі дівчини Матвій побачив, коли відремонтував всю в тріщинах її піч і не взяв за це плату. Потім були тривалі прогулянки теплими літніми вечорами, та довгі розповіді про лісове життя, які Галя сприймала як казки. Вона й гадки не мала, що то чиста правда. А юнак і не намагався її переконати, бо не хотів втратити кохання, яке ніжно між ними розцвіло.  
  І ось настав час таємно забрати дівчину в своє лісове царство. Та на подив для самого себе Матвій не наважувався це зробити. Адже Галі прийшлося би покинути цей світ, покинути своїх стареньких батьків. Без її допомоги вони не зможуть прожити. А це ж батьки його коханої дівчини.
  І Матвій вирішив не повертатись до лісу, щоб стати коханим чоловіком Галі і вірним її помічником. Так і зробив.
  Гніву Лісовика не було меж. Він давно хотів передати справи своєму сину, щоб безтурботно проводити час в компанії Водяного і Болотяного, які це вже зробили. Та все ж змирився, бо любив свого сина.
  Тим часом Матвій з Галею побралися і зажили щасливим життям.
  Та не довго спокій був гостем у їх хаті. Людська заздрість робила свою підступну  справу, а злі язики розносили по селу численні плітки. Мов, Матвій зраджує Галі і зовсім її не кохає. І хоч то була неправда, але Галі соромно було навіть в магазин сходити.
  Вона стала сумною і усмішка полишила її обличчя. А одного разу її нерви не витримали постійної напруги.
-- Коханий, я більше так не можу! Це не життя, а якесь випробування. Як би я хотіла потрапити в ті казки, що ти розповідав. Щоб мавкою гойдатися на ліанах дикого хмелю в гурті веселих лісових сестриць. Щоб наш щасливий безтурботний сміх луною котився по лісі. Щоб людська неповага залишилася з тими, хто її заслужив.
-- Я можу це влаштувати.
  Слова Матвія прозвучали так переконливо, що на мить Галя в них повірила. І навіть відчула якусь надію і відраду. Матвій це помітив і рішення було прийнято. Тепер, коли батьки Галі вже відійшли в інший світ, ніщо не заважало забрати свою кохану до лісу. Та не все було так просто.
-- Синку, тільки незаймана дівчина може стати мавкою. Хіба що попросити допомоги у Марічки.
  Марічкою звали стареньку лісову бабусю з моторошним виглядом обличчя, яка проживала біля лісового болота і мала неймовірні здібності. Її роль в житті лісу була покрита таємницею, а до неї зверталися лише в крайньому випадку.
-- Не проста це справа. Галю потрібно на день вернути в минуле, коли вона могла стати мавкою. Я можу це зробити за однієї умови, якщо мавка Галя стане моєю помічницею.
  Ця умова не сподобалася Матвію, але іншого виходу не було. І ось зашумів ліс, замиготіло сонце в вихорі днів і ночей, а потім все стихло. На сонячній галявині Галя збирає чорниці, а до неї крадеться срібляста гадюка. Дівчина навіть не відчула укус. Її зморив вічний сон. Галю так і знайшли люди немов сплячою на ковдрі з м’якого лісового моху.
  І знову круговерть днів і ночей повернула час в звичний свій біг. Галя відкрила очі і побачила себе в дивному оточенні тих, про кого так багато розповідав Матвій.
-- Сестричко, гайда кататися на ліанах. День такий чудовий і не варто його втрачати.
-- Е ні. Вашу сестричку я забираю з собою. На неї чекають справи. Але ви не хвилюйтеся, вільного часу в неї буде багато. А ти, Матвію, йди з нами.
  Голос Марічки звучав твердо і не викликав бажання суперечити.
  Згодом Галя освоїлася зі своїм новим життям лісової мавки. Вона й гадки не мала, що днями нічого не робити не така вже й легка справа. Тому допомога по господарству у Марічки була для неї, як нагорода.
  Матвій тим часом був зайнятий лісовими справами, переданими йому батьком. А коли надвечір’я спускалося до лісу, Матвій з Галею прогулювалися мальовничими лісовими галявинами.  І не було щасливішої пари у всьому безмежному лісі.
    Микола Казкар.