Мрії і скарби.

  Невеликий гурт сільських хлопчиків ледь сонце зійде, а вони вже зайняті своїми важливими для них справами.  В їх дитячому віці весь навколишній світ розфарбований яскравими фарбами. Турботи ж дорослих їм незрозумілі і не цікаві. А як же інакше, якщо їх батьки ще спозаранку з серйозними обличчями без ознак найменшої посмішки поспішають на роботу.

  Однак одного з хлопчиків давно привернув увагу сусідський дідусь. Він майже кожного дня сідав на велосипед і з загадковою посмішкою на обличчі жваво кудись поспішав. При собі він мав лопату і якийсь дивний прилад.

– Дідусю, а що то у ваз за прилад такий?

– О, Денисе, то скарбошукач. Він мені допомагає скарби відшукувати.

  Від такої відповіді у хлопця аж дух перехватило. Адже він зі своїми друзями частенько мріяв відшукати скарби піратів і прочитав не одну книжку на цю тему. Правда море від них було далеко. А тут виявилося, що скарби можна знайти і в їх місцевості.  

  Через мить весь гурт був біля дідуся і благав його розповісти про скарби.

– Скарби не так то й легко знайти. Їх охороняє Земляний Дідусь і не кожному він іде назустріч. А ще на скарби часто бувають накладені чари. І поки їх дія не втратить силу, скарб до рук не йде.

  Так уважно і з такою зацікавленістю хлопці ще ніколи не слухали дорослих.

– А ви шукаєте скарби піратів?

– Скарби закопували не тільки пірати, але й розбійники, чи просто заможні люди.  

– І ви знаходили справжні скарби?

  Дідусь загадково посміхнувся, явно щось пригадуючи.

– Скриню з золотом і дорогоцінним камінням я не знаходив, але мрію знайти. А от скарб мідних і срібних монет доводилося знаходити. Приходьте до мене ввечері, я їх вам покажу.

  Після цього дідусь сів на свій старенький велосипед і зі своєю незмінною усмішкою на обличчі поїхав назустріч цікавим пригодам. А для хлопців той день виявився найдовшим в житті, бо ще ніколи вони з таким нетерпінням не чекали вечора.