Вона підійшла до мене і просто спитала:- Вибачте, це не ви залишили тут випадково сумочку? Невелику. Шкіряну. Документи, гроші...Я придивився до неї. Нічого особливого, окрім очей. В них надійно ховався смуток.– Ні. Я втрачав у своєму житті лише блукаючий вітер. Перегони, місії, круїзи за непотрібом...ні, сумочку напевно втратив той хлопець, що сидів за столиком біля вікна. Напевно, він був стурбований тим, що відбувається на вулиці. Дощ, босоногі дівчата-емо в калюжах, екскурсійні автобуси...
Читати далі...