кєно в ссср

Стройка. Охєрєнно сімпатішний прораб. Спаянний світлими цєлями коллєктів.

Молода пара строітєлєй комунізму в огранічених масштабах. Він - туповатий дебелий рабочій, живущий раді жизні на зємлє. Вона - миловидна жіночка невисокого зросту з неожиданно мощними амбіціями. У них показатєльно нєзємная любов. Незаміжні баби-строітєльніци їй страшно завидують. На планьорку перед роботою муж заносе свою крихітку виключно на руках.

Сімейна ячейка позаріз хоче розвиватись. Тобто, весела балаболка-супруга хоче, а супруг, виходячи зі свого нижчого освітнього статусу, змушений їй подкорятися.

І тут нарешті приходе томний вечір. Він у ліжку, мучається від гормонального тиску, вона бігає по кімнаті в духовному трансі. Напруга наростає. Чекаємо на маленький кусень радянської еротики. Не Бог зна що. Ніжні обійми страсних людей в кальсонах з начосом, скромний поцілунок в сутінках. Бодай крупіцу. Але ніт.

Супруг з наївним іплом безнадьожно просе:

- Можєт, хотя би сіводня виспімся (тіпа, завтра ж знову пахать на галєрах под красним вимпелом).

А супруга йому - хєра з два! Давай, повторяй за мною шліфовані інглійські фрази. Розвивацца нада.

(сільнєйше проізводственне кєно - "Нє пройдьот і года")