Таємниця царського двору і дворянки Марії.

 Про цю сімейну історію нам розповіли уже чимало несподіванок, але ще не скоро буде поставлена остання крапка. Відомо, що в сімдесятих роках Марієтта Шагинян писала книжку про Леніна й отримала доступ до надзвичано тає мних архівів. Схоже на те, що охоронці тих паперів і самі не знали, які "перли" сховано за сімома замками. Коли письменниця докопалася до самісіньких глибин, вона довго не могла прийти до тями. А відтак передала доповід ну записку особисто Брежнєву. Той ознайомився з інформацією і передав її своїм наближеним. Суслов три дні леж ав із тиском і вимагав розстріляти Шагинян за наклеп. Однак Брежнєв повівся обачніше. Він викликав письменни  цю до себе і в обмін за мовчанку запропонував премію за книгу про Леніна, нову квартиру та інші пільги. Справді, згодом М. Шагинян дістала Ленінську премію за книжку "Чотири уроки у Леніна". А її записку засекретили, і вона залишилась в архіві ЦК КПРС. Згодом цидулка впала в око російському історикові Олександру Кутенєву, який, звичайно ж, не втримався від спокуси добитися до тих же архівних матеріалів. Свідчення документів переверши ли найхимернішу, найхворобливішу фантазію. Виявляється, що Олександр Ульянов, учасник замаху на царя, був позашлюбним сином того ж таки самодер жавця Олександра III. Річ у тім, що Марія Олександрівна, мати Леніна, була фройліною при дворі Олександра II. А Олександр ІІІ, тоді ще просто великий князь, ласий до жінок, завів роман і з Марією Олександрівною. Так, це саме від нього вона народила сина Олександра. Воно було б ще нічого, якби слідом за ним Марія не народ ила ще одну дитину - дівчинку, яка до великого князя не мала жодної причетності. А щоб зам'яти це діло, вирі шили покластися на царську охранку. Поліційні нишпорки знайшли в Петербурзі нещасного чоловіка гомосекс уаліста Іллю Ульянова. Оскільки бідака був уже на гачку, то йому досить легко накинули Марію Олександрівну в супружницю, а замість посагу надали ще й дворянський титул і теплу місцину в провінції. Так молодята опини лися в Симбірську. Може б і це все забулося, якби не палка ненаситна натура Марії Олександрівни. Вона і в Симбірську не покаялася і народила ще аж четверо дітей невідомо від кого. Можна собі уявити, як доводилося цим нещасним безбатченкам у гімназії, де всі про все знають. Безугавні кпини, нагадування і про царя - батюш ку, і про непевного Іллю Миколаєвича, і про матінчині зальоти... Зрозуміло, що,  зрештою, все це позначилося на обізлених характерах дітей. Ще тоді в Олександра визріло рішення будь - якою ціною укоротити віку своєму справжньому татусеві. З такими планами він і приїхав навчатися до Петербургу. Так він опинився в народоволь  ницькій революційній організації і взяв участь у замахові на царя. Коли Марія Олександрівна дізналася, що сина заарештовано, то відразу подалася до Петербургу і з'явилася на світлі очі Олександра ІІІ. Дивовижна річ: жодному історикові не спало на думку, що як же ця невідома бідна симбірська дворянка отак негайно потрапи ла на прийом до царя. А втім, радянські історики ніколи не дозволяли собі навіть замислюватися, чому дати на родження двох перших дітей Ульянових передують даті весілля Іллі та Марії. Тим часом Олександр ІІІ прийняв свою стару пасію відразу, і вони вдвох відвідали Сашу в тюрмі. Цар пробачив свого "вбивцю", пообіцяв йому князівський титул та почесне місце у гвардії. Але Сашко виявився з характером і сказав усе, що думає про своїх народителів. Більше того, він пообіцяв оприлюднити історію брудних взаємин своїх тата - мами і за пер шої ж нагоди жбурнути бомбу у свого предка. Тільки тому Сашу не випустили на волю, а спровадили до боже вільні, де, до речі, він помер своєю смертю 1901 року. Отже, смертної кари не було. Не важко здогадатися, що в такій сімейці велося не з медом і решті дітей. Оскільки Ілля Миколайович добре знав, що чада не його, то й ставився до них як до об'єктів своєї нетрадиційної пристрасті. І якщо Сашу він ніколи не чіпав через його цар ське походження, то всю свою "любов" виливав на Володю. Справедливості ради треба сказати, що в дитин стві Володимир Ілліч був дуже привабливим хлопчиком. Ставши жертвою названого батька - збоченця, Володя Ульянов до кінця своїх днів залишився прихильником сексуальних меншин. Про це знав весь світ, і тільки рад янські люди нічого не відали і благоговіли перед непорочним образом  вождя. Відомий італійський кінорежисер Антоніоні навіть зняв фільм про видатних гомосексуалістів, і Ленінові там відведена особлива сторінка. Про це вже написано кілька книг. Важко сказати, чи страждав сам Ленін від своєї почуттєвої орієнтації, чи ні, але в ди тинстві для нього це було неабияким випробуванням. У всякому разі тепер нам легше пояснити, звідки у твор ця "розуму, честі і совісті" нагромадилося стільки злоби. Але як пояснити патологічний фанатизм тих, хто ще й сьогодні молиться на сатанинський образ ЛЮДИНОНЕНАВИСНИКА ?                                                        

                                                                                                               Валентина Ясменко.

Газета "Молодь України" за 30 квітня 1996 р.

             ПЕДИКИ ВСІХ КРАЇН ЄДНАЙТЕСЬ.

             інтернаціАНАЛІСТИ  ВСІХ КРАЇН ЄДНАЙТЕСЯ.                                                                                                              

Члєнін кохає хлопчиків.