Профіль

Гро

Гро

Україна, Київ

Рейтинг в розділі:

Лирика

Душу раненую мне не излечишьСердце разбитое тебе не откроюПросто тихо обними за плечиКогда кошки скребут или волком воюВстану утром, выпью свой кофеГлаза накрашу, надену улыбкуПоцелуй меня, милый, я не противВсе мы платим за свои ошибкиТри пути, как поется в песне:Ждать, бежать, сигануть с крышиСчастье там, где небо и солнцеНе отпускай, когда я поднимаюсь выше...

Тільки чекай... (мобілізація)

  • 28.01.15, 16:56
Чоловік моєї подруги в понеділок поїхав до Львівської області, мобілізували.Про цю хвилю навіть в новинах було - http://24tv.ua/news/showNews.do?pershi_mobilizovani_vidbuvayut_z_viyskkomativ_na_navchannya&objectId=536020 Але це все тільки напів-правда. Добровольців саме з того військкомату не було, або було набагато менше ніж кажуть.І не проводили ніякого медогляду. через це вже декількох чоловік повернули.У них були певні проблеми в стосунках, але...

Читати далі...

Матусю, не плач!

Матусю, не плач! Витру я твої сльози Віршами своїми, що з серця летять Мов білі журавки, а там при дорозі Мов наймити воля і доля стоять. Матусю, не плач! Будуть зміни на краще, Бо ціну криваву сплатили сповна Не може Господь кинуть напризволяще В молитві поєднані наші серця. Матусю, не плач! Буде ранок і зорі Мов думи сумнії із неба зійдуть. Події в історії стануть марою, Героїв же вбитих нам не забуть.

Молюсь за Україну

Молюсь і плачу, плачу і молюсяА груди стис нестерпний біль.Чи ще колись на Україну подивлюся Мов не було трагічних цих подій?...Всі сльози висохли і очі вже не плачутьЛиш серце стогне у скорботу сповитЕ...І сон не йде, а зорі з неба бачать...Що Божий суд нікого не мине!!!

Мамо, пробач...

Ти пробач мені мамо, Що я стала собою Що назад не піду І "не здамся без бою" Що кайдани порвала І катів не боюся Хоч на серці журба, Я лиш вголос сміюся Посміхнусь їм з любов'ю, Втру заплакані очі Пробиватись крізь дим Навіть сонце не хоче. Та надія не вмре Не полишить Вкраїну Бо без користі завжди Любить матір дитину. 26.01.2014

Наше майбутнє в наших руках!

Немає слів щоб висловити тугу, Немає дій що можуть знять напругу... Та втамувати весь народний гнів, Ми нація одвічних бунтарів. В безсилі крила вітер зміни не повіє Та ще надія - вогник у серцях жевріє І дай нам Боже виховать з синів Не батраків - майбутніх кобзарів. Бо діти наші наче колосочки Маленькі зірочки - сини та дочки А споконвіку що посієш те й пожнеш, Пильнуй, не нехтуй небезпекою пожеж.

Москва, Москва...

Еду в командировку) Боязно, сто лет никуда сама не ездила, а в России уже лет 6 не была)Надо наверное фотоаппарат взять, хоть Москву по фотографирую)

Моя любовь...

Моя любовь... Так призрачна и так туманна... Она чиста... Ни капли в ней обмана... Она печальна... Льются слёз потоки... Она открыта... И стихов пишу я строки... Она жестока... И ошибок не прощает... Она слепа... Над пропастью... у края...

Before you say Goodbay...

То ли осень, то ли зима приближается... Ухожу до весны в спячку, закрываю все странички, удаляю все вконтакте, одноклассники и прочую ерунду. Так хочется живого общения, чего-то настоящего, а не смайлов и лайков) Проверим на долго ли меня хватит ))))P.S. Проблема разрешилась сама собой)) после очередного сбоя и провалившейся попытке востановить пароль для Вконтакте (скан паспорта им нужен, ещё чего)) решено оставить это дело. Есть и почта и телефон - кому надо, те найдут :)

Ночь...

И не спится опять... Снова мысли по кругу... Как давно мы с тобой не писали e-mail-ы друг другу...