Если это так, то мы страна педофилов!

ЧИ ЗНАЛИ ВИ ЩО?

Мережа інтернет є не лише джерелом корисної інформації та знань, але одним із середовищ, де діти можуть стати жертвами сексуального насильства.
78% українських дітей віком від 6 до 17 років користуються інтернетом.[1]
Україна входить до числа лідерів світової індустрії дитячого порноринку. За даними Інтерполу, дохід від фото- та відеопорнографії, виробленої в Україні, становить понад 100 млн доларів на рік.
За поширенням дитячої порнографії в Інтернеті Україні посідає сьоме місце в світі, свідчать дані Фонду Internet Watch Foundation.[2]
Основними групами дітей, які мають найбільший ризик постраждати від дитячої проституції, порнографії та торгівлі дітьми є безпритульні, бездоглядні діти, з багатодітних, соціально-деструктивних, неповних родин, малозабезпечених сімей; діти віком від 13 років і старше[3].

Опитування дітей 14-18 років серед вразливих груп виявило, що:

11% показували своє голе тіло;
10,4% дозволяли торкнутися до голих частин свого тіла (ощупати себе);
7,8% займалися сексом за певну плату;
3,2% погоджувалися сфотографуватися або знятися у фільмі в оголеному вигляді.

Пропозиції щодо дій сексуального характеру надходять дітям від дорослих родичів, сусідів, знайомих; незнайомих чоловіків та жінок у різних місцях (на ринку, вокзалі, вулиці, дорозі, зупинці, під‘їзді); друзів, ровесників, знайомих старшокласників.
Сексуальна експлуатація дітей, кіберзлочинність – нові форми насилля проти дітей, які з’являються в мережі. 27% дітей підтвердили, що до них зверталися незнайомі особи через чережу інтернет, 30% дітей контактували із незнайомцями, 28% відсилали свої фото та 17% відсилали інформацію про свої родини.
За різними оцінками в мережі зараз існує до 200 тисяч веб-сайтів, які пропонують контент із дитячою порнографією. Річний дохід цих ресурсів у 2003 році складав близько 3 млрд. доларів.[4]
Згідно американської статистики — основна частка тих, хто здійснює насильство по відношенню до неповнолітніх, люди, віком від 26 до 39 років. Найчастіше ґвалтівник є близьким для дитини: одним із батьків, іншим родичем чи другом сім’ї.[5]
Діти не завжди знають, що їх піддають сексуальній експлуатації. Злочинці можуть знімати їх прихованими камерами (наприклад, у роздягальнях), робити фото біля басейну чи на пляжі, або використовувати фото, які батьки виклали у мережі інтеренет (наприклад, купання дитини у ванні), не задумуючись про те, що такі зображення можуть використовуватися злочинцями.
Вважається, що у дитячій порнографії в основному фігурують дівчатка. Однак, за даними гарячої лінії російського фонду «Дружній Рунет», на 53% проаналізованих зображень дитячого порно фігурували хлопчики. [6]

Українське суспільство визнає, що проблема насильства над дітьми в країні існує. Але залишається досить високим відсоток тих, хто вважає, що проблеми дитячої порнографії в Україні немає. У червні 2010 року Інститут проблем управління імені Горшеніна провів опитування «Чи захищені права дитини в Україні?»:

78,0% опитуваних відповіли, що серед негативних явищ, які становлять загрозу дитинству, найбільш поширеним в Україні є насильство над дітьми. Другою за поширеністю є проблема дітей, що перебувають без нагляду батьків (75,9% респондентів). 63,8% українців вважають проблемою таке явище як дитяча порнографія, водночас 27% вважають, що ця проблема в Україні не поширена.[7]

ДАНІ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ДІТЕЙ

За дев'ять місяців 2009 року міліція встановила 40 фактів торгівлі дітьми, 110 зґвалтувань (у тому числі 50 дітей до 11 років), 46 епізодів статевих стосунків із неповнолітніми та 214 випадків розбещення неповнолітніх.
За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, за 2008 рік в Україні зафіксовано 303 випадки розбещення неповнолітніх (у 2007-му – 251). Також зареєстровано 851 злочин, що стосувалися ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічної продукції, у тому числі за участю дітей (811 у - 2007 році).
У 2008 році виявлено 37 фактів торгівлі дітьми та підлітками до 18 років.
У 91% випадків причиною для відкриття карної справи по відношенню до виробників дитячої порнографії стали повідомлення громадян, у 9% — дії поліції.[8]
Втім, експерти вважають, що офіційна статистика не відображає об’єктивний стан справ.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ В ІНШИХ КРАЇНАХ СВІТУ

До 20% дітей у США зазнають різних ступенів сексуального насильства або домагань у дитинстві, за даними американських досліджень.
Кожен другий злочин проти сексуальної недоторканності людини вчиняється стосовно дітей. Кожна третя жертва зґвалтування в Росії – неповнолітні, повідомляє прокуратура Росії. За даними слідчого комітету прокуратури РФ, тільки за перші півроку 2008 року в Росії скоєно понад 40 тисяч злочинів проти дітей, у тому числі 4,5 тисячі — сексуального характеру.
У Великобританії за 2008 рік зареєстровано майже 21 тисячу сексуальних злочинів проти дітей, причому у 5000 випадків злочини вчинено проти дітей до 10 років. Національне товариство із запобігання жорстокому поводженню з дітьми Великобританії констатує: велика частина злочинів такого роду і далі залишається прихованою від уваги правоохоронних органів та громадськості.
Кожна п’ята дитина у Європі стає жертвою сексуального насильства, за даними Ради Європи.[9]
За десять років — від 1998 по 2008 — кількість випадків розтління неповнолітніх через мережу інтернет у США зросло у 5 разів, свідчать дані Національного Центру допомоги при зникненні та експлуатації дітей (NCMEC, США).[10]