Не життя - спортивний трек,
Аж злість розбирає:
На сто років наперед
Всяк про себе знає!
Що пасує, де свербить,
В який день удача...
Гороскоп варто відкрить,
Якщо не ледачий.
Взнаєш свій потенціал,
Потяг й тесперамент.
Мов компютер я вже став
В заданій програмі.
Передбачень тих потік,
Аж розбіглись очі!
Кожен тягне у свій бік
Й ошелешить хоче.
Хтось ворожить на бобах,
Чи на гущі кави.
Розвелося мов собак
Знахарів лукавих!
Як послухать віщунів:
Скоро всім нам кришка!
Так що ходіть без штанів -
Кінець світу  бдизько!

Обирали депутатів.Скільки було шуму й дзвону!
Кандидат в Верховну Раду наш один на три райони.
Пиво вивезли й цукерки, Прапор ріє на дільниці.
Бюлетень Петро читає: там одні зальотні птиці!
Той священик, той ветлікар,той з начальницької свити ..
Ні одного землероба,  хто б селян зміг захистити.
Як Петрові поступати?Взяв неквапно самописку.
Усі призвіща геть чисто позакреслював у списку!
Кум Микола розумніший. Він одного все ж залишив.
І у тому бюлетені на зворотнім боці пише:
"Не здійсниш наші накази, заховаєшся в столиці -
З під землі тебе дістанем й надаєм тобі по пиці!"

Не так багато в світі я прожив.
Став "розвідняк".І лає часто мати.
І сниться місто те, де я служив,
І дівчина, з якою йшов гуляти.
Яка шовеова в тім краю трава!
Та ягоди й гриби ростуть на втіху!
Коханій говорив п'янкі слова
Та  проморочив голову й поїхав.
Омріяне й щасливе - не збулось.
Я  гарним ще не став тоді поетом.
Бо легко, одним днем, колись жилось
І все сприймалось чисто за монету.
Кортіло розпізнати більше світ
І мішуру зірвати, як сороці.
Жив я не глуздом мужа зрілих літ,
А плив на хвилях вражень та емоцій.
Щось розпізнав, щось я відчув в красі
Звичайних днів і у замріях ночі...
Та дівчина, як Мавка із лісів
На мене з ніжнм смутком зводить очі.

У юність світлу стежка повела...
На жаль, не доведеться вже ніколи
Ходити нею степом до села
Сусіднього навчатися у школі.
Не раз ранця знімав з її плечей,
Нести його за радість був готовим.
Вдивлявся у блакить жвавих очей,
Вона ж із уст ловила кожне слово.
Зворушений піснями жайворів,
Я випадково брав її під руку.
Про успіх космонавтів говорив,
Або творців мистецтва і науки.
У відповідь на жарт ловив я сміх.
Збігалися думки у спільній мові.
Про Дон Жуана розказати  міг.
А про кохання  перше - а ні слова!..
Я відслужив.Закінчив інститут.
Сімейним став. Та спірне ще питання:
Чи став щасливим хлопець - боягуз,
Що не пізнав на стежці тій кохання?

Всегда я спокоен.Покой мой недолгим бывает.
Какая то сволочь из книги листы отрывает!
Приходит порою, негаданно, радость,
Ну, вот же - соседи на лестницу  гадят!
В троллейбусе едешь, случается тоже,
На ногу наступит противная рожа.
Еще подвернется такой себе дядя,
Соврет не мигая, в глаза тебе глядя!
Я врать не умею, с деньгами негусто.
По дружески лапу в карман мой запустят.
И если случится: его пожалеешь,
Так поспешит прицепиться на шею!
А если в приемной окажешься первым,
Другим задеваешь разбитые нервы!
Всем надо, все стонут...Вот время настало,
Чем больше даешь, а кому -то все мало!
Поднимут из гроба, придут за тобою!..
Не думай, что в жизни есть место покоя!

Батьківський дім. Оця низенька хата
Дрожча за палаци кам'яні.
-Добридень, мамо!
Як здоров'я, тату?
Давненько щось не пишете мені?
Казали, а не вірив, буде снитись
Шовковиця гілляста і півні...
Прудке моє дитинство й яснолице
За веснами майнуло вдалині!
То ж  мрію біля двору постояти,
Де в чаші дня лелеки клекотять.
Батьківський дім - моє безцінне свято!
Скликаєш нас- і хлопців і дівчат!
Хай стукає в шибки зеленовіття.
Тут місця і тепла достатньо всім.
Все журиться: коли ж приїдуть діти?
І дивиться на шлях батківський дім!

Милують очі первоцвіти ранні.
Пташиний спів у березні дзвінкий...
Вітаємо, чарівні і кохані,
Творці життя прекрасного, жінки!
Брунки попробивалися зелені.
Як Ви смієтесь, сонечко вгорі!
Вітаєм Вас, дружини, наречені,
Бабусі, сестри, доньки, матері!
Вам - довгих літ, шановні і любимі!
Сказати гарні хочеться слова.
Хай затишок панує у родині!
Кохання душу й серце зігріва!

Різдв'яні свята пролетіли.
Достатньо пити і гулять!
Перепочинку просить тіло
І грішні члени, що болять.
У декого недомагання,
А хтось і спину не зігне.
Не знав, що гості й частування,
Із строю виведуть мене...
Не в тому річ, що "водка! клята,
Чім рятував домашній квас,
А просто дуже довгі свЯта
Злом обертаються для нас!

Найдуу время сговориться.

И на слово  разориться.

Потолкуем. Разве мало

Слов  чудесых, что не знали?

Пувть без толку. Пусть со смыслом.

Пар из чашек коромыслом!

Нечего блуждать по чащам,

Оживит напиток в чашках.

Разговор за разговором.

И поймем друг друга вскоре.

Наш язык - души придаток.

Что неясно? Где предвзято?

Отошли от словоблудий.

Ничего не чуждо людям.

Восхищаться. удивляться.

Говорить - не забываться.

От начала нежной речм -

Близость. Счастье чкловечье!

Спливає день моїх тривог.

Та вечір видався на диво.

Вечеря  з свічкою удвох,

І порцелян блищить красиво.

Нк казка це. Та й не кіно.

Не в мріях радісно літаю,

А ми бурштинне п'єм вино.

Тобі поезії читаю.

Ти тільки словом натякни,

Усім єством тулюсь до тебе.

В коханні душу вілчини,

Зоря вечірняя із неба!

В твоїм цілунку стихнув вірш,

Такім солодкім і цнотливіи.

Зізнаюсь,серденько, повір,

Я ще не був таким  щасливим!

Хай не додасть сумнівних мук

За те, що сталося завчасно,

За келих той, що випав з рук,

І свічку ту, що вже погасла!