Часто задумуюсь: чи повинно людей турбувати хто зараз при владі, які там міністри панують, як їх звати, з яких вони партій, чим займаються і т. д...

Думаю, що ні. Хіба ж не можна раз в 4 чи 5 років проаналізувати обраних, почитати програми, промоніторити їх діяльність, амбіції, зробити свій вибір та й спати спокійно до наступного походу на дільницю.

Але ж ні. З якихось дивних та загадкових причин ми обираємо тих же самих, роботою, яких не задоволенні. От і маємо результат. Я не розумію, чому люди не вдоволені?

Тепер ми маємо день у день спостерігати як паплюжать нашу країну. І треба діяти! Сидіти і спостерігати, то не вихід з ситуації! Потрібно вчитись впливати на "обраних" вже сьогодні. Чи реально це? - реально!

http://www.dem-alliance.org/main/rn/120/news/1613/

Останнім часом мала декілька розмов з сільськими головами та депутатами. Це настільки віддані та незламні люди, у яких потрібно повчитись. Щодень вони наче у прірві між тим, що хочуть багато зробити для свого населеного пункту і тим, що їм не дає хтось там з самого верху, закони, бюрократія, "мегабюджет", який не доходить до самого низу...та й самі люди...

У нас не всі посадовці знають лише свої інтереси! Та їх достатньо, аби тягнути країну в борги. Чи реально змінити ситуацію? Ще раз кажу: реально! Розумію, що не всім потрібно знати закони, пложення і усілякі юридичні штучки та методи впливу на владу, але якщо їх знатиме хоча б 1 з 50 - це вже огого!!! Якщо ти вважаєш себе отим одним, який допоможе Україні відчути себе самостійною країною. То - дій!

Она сразила меня наповал своей неподдельной наивностью. Желая встретиться, никогда не говорила об этом напрямую, а придумывала невинные хитрости, типа - посмотреть на её новую блузку, сумочку или её новые фотографии. Такие женщины сильно распускают мужчин. Ты уже знаешь, чувствуешь, что она твоя, и никуда от тебя не денется. Но расставаться с ней не хочешь. К ней всегда можно вернуться. Она тебя любит. Поэтому поймет и простит. Трезвый ты всегда с ней. Потому что у неё есть главное качество – верность мужчине, с которым она встречается. Она не умеет вести себя по-другому. Верность, как и дружбу, нельзя купить. ты знаешь, что твой друг – распиздяй по жизни, каких поискать. Но он не мудак, и поэтому он твой друг. В трудные моменты он всегда будет рядом, и всегда выручит. Это главное. Но когда всё хорошо, и вы снова встречаетесь, то величина нашего распиздяйства увеличивается вдвое. Поэтому, ты с друзьями трахаешь ещё и блядей – незаменимых атрибутов весёлой пьяной компании. Ей, конечно, часто жаловался на занятость на работе, и на то, что нет времени. А она верила – почему бы и нет. Потом я устал обманывать и сказал, что нам надо расстаться. Ей было тяжело, но она собралась и сказала: - Хорошо, если ты так считаешь нужным. - Ты не в обиде на меня ? - Нет, с тобой у меня связаны только хорошие воспоминания. Она никогда не писала откровенных, ненужных смс-ок. Позвонила через несколько месяцев только раз. Наивно узнать, не попал ли я в какую-то там аварию на дороге, по которой часто езжу… Сам я слышал про эту аварию в первый раз. - Нет, всё нормально. Потом, в городе был сильный ураган, что падали деревья. И мне почему-то захотелось услышать её. - Привет. Я ждал, что ты сама позвонишь узнать, не упало ли на меня дерево после того урагана… Но не дождался, и поэтому решил набрать тебе сам. Она долго смеялась этому. Она по-прежнему была моя. Я же, по-прежнему, блудил и блядовал. Но это тоже рано или поздно надоедает. И вот, я решил вернуться. И однажды вечером позвонил ей… Как оказалось, не вовремя. Просто пиздец, как не вовремя - через минуту в груди, будто бы прошлись бензопилой… Вы когда-нибудь были в постели с девчонкой, чтобы ей в это время звонил кто-то другой?… А она, лежа рядом с тобой, говорила ему, что сегодня она тоже занята, что находится на дне рождения у подруги, и поэтому так громко играет музыка… Потом жаловалась тебе, как достали её ухаживания этих назойливых мужиков с её работы, с её курсов…Отличная ситуация, правда ?… Ты тогда ласкаешь её снова и снова… Ты чувствуешь себя лучшим, победителем. Что тебе, пусть звонят, мудаки… Она всё равно будет только твоей. И вот в такой момент позвонил я сам. Не снять трубку она не смогла, и я услышал приглушенную музыку и заспанный, недовольный голос мужчины. - Да, привет… - Ты можешь сейчас говорить ? - Нет. Я тебе сама перезвоню. Впервые, за многие месяцы она не перезвонила. Ни в этот вечер, ни в следующий… Конечно, я всё понял. Не перезванивал, и не доставал расспросами. Я знал её. Она уже не уйдет от него, и тем более, не будет ему изменять. У тебя может быть много женщин. Но навсегда запомнишь ты только одну-двух из них. Тех, которые были тебе верны. Но поймешь ты это только тогда, когда они от тебя уйдут. Это только мужчины возвращаются. Женщины уходят навсегда

Ю. Фифа                                            (с)

от так-то буває...точніше, от-так воно і є!

А знаєш...я дякую тобі за ту коротку казку, яка була...я дякую за твою підтримку, яка тоді була потрібна, дякую за влучні слова, дякую за те магічне для мене місце, про яке ти не знав, але повіз туди мене, дякую за зорі і місяць, дякую за любов до мого міста, дякую за розуміння, дякую за хвилини мовчання.

важко було повірити, що потрібно ставити крапку, коли все так добре..
значить так потрібно!
цінуйте мить...!!! Любіть життя! Не пропускайте моментів...

все що спонтанне, то найкраще, бо робиться воно щиро, по-справжньому, доки мозок не встигає нам сказати - "ПОДУМАЙ, ВОНО ТОБІ ПОТРІБНО???. ПОДУМАЙ ПРО НАСЛІДКИ!!!"

і доки розум намагається достукатись до серця....воно діє, воно випускає емоції, воно абстрагує від світу, від оточуючих ... і ти насолоджуєшся миттю (жизнь только МИГ между прошлым и будущим). Та ця мить має властивість закінчуватись...якщо це пригода, то це чудові спогади та фото у соціальних мережах...а якщо це людина???...яка дозволила до себе звикнути, розчинитись у собі...і поїхала...інтернет - це чудова штука....вона нас тримає на ниточці зв'язку...та ця ниточка...вона якогось невизначеного кольору...

а якщо то робота...

а якщо то нові місця для життя?

а якщо то добрі чи болючі слова?

спонтанно...кажуть то добре...і я так думала...  

та  все одно вдячна долі за "мить"!

9 ночей без нормального сну, 10 днів щирості, правди, несподіванок, роздратування, розуміння, тепла, терпіння, позитиву, сліз, усмішок...

У нас є майбутнє..бо є чудове підростюче покоління з людськими цінностями, з відчуттям відповідальності один за одного, з відчуттям ідентичності України, з відчуттям поваги до інших людей з іншої країни!

Важке літо продовжується, та воно дарує надію...!

 

Багато, хто чекає літа...а я чекаю на осінь..бо думаю, що разом з літом .підуть усі непорозуміння, біль...нажаль підуть і приємні сбрпризи...

моє життя...кожне літо то суцільні сюрпризи... + та - ...але то перебор...кожного літа йде з життя...гарна людина, гарні знайомі....кожного літа їду у незаплановану поїздку,але дуже кльову...а ще літечко мені принесло..багато інших випробувань на стійкість...це коли в один день валиться все на голову...а біля мене опиняються випадкові люди..на яких не розраховуєш...але ж то добре що вони є...також літо принесло..пожежу...і якийсь притуплений біль..не розуміння... усвідомлюю, що мене врятували якісь вищі сили... і життя перевернулось з ніг на голову.. тепер інші цінності, інше сприйняття людей... все інше...світ не такий...пройде?.. можливо..але стільки недоспаних ночей...сліз..за короткий термін..то не так просто.. я втомилась..а сьогодні я вперше сиділа за рульом автомобіля..і їхала нічною доргою..класно було...

потрібен відпочинок.. і мабуть вперше..хочу відпочити сама..не хочу залежності від людей, від обставин...

люблю життя, безмежно, особливо тепер, коли мені подрували, ще один шанс!

Цінуйте своє життя, бережіть близьких!!!!

Забуваю всі негаразди і нехай з іншими поглядами...світобаченням.... йду вперед! Куди?..а подорозі, оберу свою стежину життя..., хочу жити своїм життям!!!!

(знайшла у чернетці, вирішила дописати і випустити на волю...)

А я там була..у казці :)

 

якось випадково, необдумано (але то нащастя) я потрапила до Грузії (Сакартвелі, як там кажуть). І то були 5 днів чогось неймовірного, де тебе зустрічають з розкритими обіймами, бо ти з України...!

 Де казкова природа, гори..Алазанська долина, монастирі...бруківочка, гарнесенькі будиночки, привітні полісмени, які пригощають шашликом, вином усіх 16 гостей з різних країн, це  кльові місцеві політики, які дарують казковий вечір..це море вражень..які важко описати..це відчуття волі та невимушеності, це там, де не думаєш, що маєш безліч проблем, які потрібно завтра вирішити...це там, де закриваєш очі і чекаєш наступного ранку..наступного дня...бо знаєш, що кожен день, то яскрава сторінка життя!

Я не вперше була закордоном, але вперше, хотілось плакати, сидівши в аеропорту, чекаючи на літак, який понесеться на Україну... хотілось ще трішечки побути тут, у казці!

коли кричить щось всередині...

коли болить десь там...

коли сміюсь для них...

то все так глибоко...то все так зачинено...то все так по-справжньому...

той маленький біль серед великої позитивної енергетики...

намагається заполонити мій простір...

бо пусто...порожньо... сумно...

навіщо?...то ж та гармонія..коли є плюс  і мінус...

а по іншому життя ....мнонотонність, яка роз'їдає...

але той шматочок маленький, невимушений...болить...

коли усвідомлюю...життя коротке...

не хочу гармонії, хочу знати! хочу відчути! 

погода, музика, бабуся десь там...

а я живу зі шматочком .... нікому не потрібної болі...минеться..як і все...) 

а знаєш...я..от думала все...я мабуть готова...ось так з зав"язаними очима..йти тобі на зустріч...бо щось я втратила...і в тому шматочку...кімнати мого серця порожнеча...і нехай я її заповню не любов"ю..але ...заповню..бо порожнеча..то гірше ніж добро чи зло....вона породжує ненависть...забирай мене...бо не витримую...тут....якась безвихідь, монотонність несподіванок...кожен день щось нове...а де...якась "стабільніість"(не люблю цього слова) я хочу змін, кардинальних! ....

Я дочекалась!!!

Осінь прийшла, вона чудова, яскрава, море позитиву та емоцій!

Кожен день щось нове, кожен день новий сюрприз, нові люди...поки гарний настрій - пишу)))

Люблю своє місто, у нас чудові люди, люблю Україну!!! залежна від громадської діяльності...приходжу додому мертва...але задоволена...бо є результати, навколо люди змінюються, ростуть...в кращу сторону!

люблю життя...і рідних...а друзі...вони ж найкращі, справжні!

станція: ПОЗИТИВ!!! вхід по усмішкам :)