я так чекала..!...ТРИМАЙ осінь...ось вона...вже відчутно подих вітру...Я ніколи, ніколи....так довго не чекала...ТАК ось ..бери , посміхнись....літо навчило...не вірити...відчувати біль у грудях..., відчувати втрату....відчувати розпіч..дорослу...навчило бачити людей, підготувало до нової сходинки життя...ХМ.., можливо й так...а коли я відчую осінь?.... ЕМ....коли відкладеш літо у коробочку....коли подаруєш біль вітру...а радість пам"яті...досвід розуму...А я не вміію...ввечері , коли тиша захоплює...кімнату...вона приводить з собою сум....не можу ж я від неї втікати...ТО не потрібно...залишся...а тиша....вона...найрозумніша...найхитріша...не піддавайся..........ДОБРЕ..спробую...

мммм....зустрічаю тебе осінь з посмішкою..щирою, справжньою!

............................................................................................................................................................................
ось так складаємо усі шматочки в одну гарну картинку....іноді не вистачає..якогось..але,якщо він десь скраєчку..то нічого страшного, аби загальна картина була гарна...іноді усе склавши, забуваємо склеїти...і в якись момент починають розлітатись, якщо за ними не дивитись...хм...а якщо дивитись ретельно, то можна стерти образ...та це не так боляче...а от коли шматочок все ж таки відвалюється...якщо він близько від середини...то тоді іншим немає за що триматись.. і так ламається усе..якщо вчасно не відремонтувати...та іноді..здається, що краще вже хай ламається, потім інший складу...аби тільки ...основа залишилась...бо не буде на чому будувати...

не люблю цього літа...незважаючи на море позитивних та нових вражень...

ще 11 днів..і настане осінь...чекаю...сильно-сильно...хто мені сказав, що там буде краще?...а мені наснилось ..і я вірю, і знаю...!!!!

 

Дарую Вам шматочок позитиву...беріть, мені не шкода... :0)

коли на хвильку поринаєш у дитинство, сміх та радість...то забуваєш про незгоди..та переживання, про якісь дрібні образи..та й взагалі...як там кажуть мене ніхто не має право засмучувати...близькі люди цього не зроблять...а чужі...та хто вони мені такі...)

це добре, що літо починається з Дня захисту дітей))....адже діти .....це щирість..та позитивні емоції!!! залиште у собі місце для свого дитинства та дитини...і життя стане яскравіше!!!!!!!

Посміхніться!!!! і життя посміхнеться вам у відповідь!

навчитись керувати емоціями та думками....

навчитись не вірити словам...якщо дії..зовсім не ті...

навчитись бути незалежною від людей...

навчитись бути сильною...

навчитись не прив"язувати до людей свої мрії...

можливо тоді прийде щастя???....адже наші думки, як дарують нам відчуття щастя, так і вбивають....а це боляче...самі собі шось придумали...самі обрали...як сприйняти ту чи іншу новину...і все настрій готовий...ех...хочу навчитись...

а знаєш коли найлегше?...знаєш?....це декілька секунд вранці...коли прокидаєшся...і твої думки та переживання..ще сплять..коли не усвідомлюєш, що зараз ти піднімешся з ліжка...і знову потрапляєш під приціл...і знову все як було вчора...

але...досить, втомилась я ...потрібно підійматись і йти вперед...не оглядатись...як кажуть "безболісний урок немає сенсу" ..., свій урок я отримала...тепер...все позаду...посміхаюсь...по-справжньому, не вмикаю посмішку...а вона сама...

ех...ну що ж..чорна полоса позаду))...значиь попереду чекає біла..зараз тільки перейду дорогу від однієї до іншої..і все....

дякую...за підтримку...вона мені була потрібна...справді...дякую...

Моя бабуся свято вірить у засоби масової інформації, от виписує вона одну газету і каже, що лише там пишуть правду. Дивиться новини в основному по одному вітчизняному телеканалі, а іноді, ще й по російському, а також одну з енних вечірніх передач, де збираються політики і "гарлапанять ". Саме так у неї сформувався свій світогляд на політику, і влізти зі своїми тезами, пропозиціями, ідеями – табу!

Засоби масової інформації – це сила, яка володіє світом, це засіб, яким можна маніпулювати людьми. І що? А просто потрібно фільтрувати та аналізувати побачене, почуте, і силою світу стануть освічені люди

Якщо і надалі ми будемо себе обмежувати у достовірній інформації, нічого хорошого з цього не вийде, адже ми не можемо вимагати від політиків правди, якщо самі її не знаємо.

дилема..як краще :...жити та адаптовуватись до несправидливості та беззаконня...чи щось міняти...почавши з себе...

НЕ хочеться бути листочком, що впав у річку...у якого порятунок - це випадковість...хочу бути хмаринкою, яка ладна затулити сонце...таке сильне та могуче, яка не боїться жарючих променів...намагаюсь нею бути..борюсь щохвилини...особливо останіх 2 дні...і не витримую...коли усе одночасно падає на голоову, а закинути би все-все....зникнути...та не можна...бо прийдеться починати усе з початку...усі сходинки, що подолала...

                 немає кульок...немає посмішок....немає сліз....немає нічого...порожнеча...

я розумію, що настрій, оточення, музику обираю собі сама..створюю ілюзії, дивлюсь нездійсненні сни...чогось чекаю..боюсь...ось чого я боюсь - змін...боюсь перечеркнути все жирною лінією...і почати жити як усі....закінчити навчаня, одружитись, знайти роботу, народити дитину...і жити собі...спокійно...за стандартним сценарієм з невеликим відхиленням від норми...

та ні...все не так..ще один подих..ще один крок...ще один рух...і йду далі по своїй стежині...чому не влаштовує?...та я й сама не знаю... мабуть, тому що весь позитив, радість, посмішки...швидко розряджаюсь....увечері батарейки сідають...і тут  я в полоні...

відчуваю кров...яка біжить...долає шлях у тілі...
очі відчувають сльози..страх..тривогу...
мене болить невизначеність...
у моїй голові заплутались слова..і музика...

Мене сьогодні зарядили енергією...енергією руху, дружби, піклування, любові, розуміння....а я ..прийшла додому ввімкнула музику...і все..приїхали...лопнула моя енргія мильною бульбашкою...сижу гружусь...в цей же час намагаюсь підтримати знайомого...але ж..це не щиро..я не можу зараз дарувати...щось тепле...Треба рухатись реалізовувати бажання, мабуть в сотий раз пишу...але знаю...це ...і не вмію з цим впоратись...я просто в шоці як музика впливає на свідомість...слухаю пісню друга....і радію і посміхаюсь.....і приємно так...знову усі думки перетворилисьта уже на кульку повітряну, вона підіймається у гору...я буду її оберігати...я зможу...

Одна доля…єдина на двох…і не втечеш ти…та й я ..теж заручниця…
Це все брехлива примара…
Не хочу більше сліз і болі, страху й чекання….
Не хочу насолоди, що розчинилась у тривожному бутті…
Відсутня….немає….порожнеча…я там більше не ходжу…
Я не хочу перебувати у фальшивому житті…
Не маніпулюй моєю підсвідомістю…бо вона все пам’ятає..
А я…я хочу забути…про те зіпсоване життя….
Якби не я …..тебе б не було…і ти мене врятував….ми квити..
Кохання…ні, його не було….то щось інше…
Це правда…неспалима правда..порожньої фантазії…
Бувай…все…більше не хочу цієї монотонної порожнечі, де є якась надія..
Крапка.

ти бачиш мої очі?...ні...ти бачиш лише образ...не знаєш суті...

ти відчуваєш подих мій?...ні...ти лише чуєш...

ти знаєш про що я думаю?...ні...ти лише слухаєш, що я кажу...

ти знаєш коли болить моя душа?..ні ти лише бачиш поганий настрій..

ти чуєш, те що чую я?..ні...ти лише бачиш мою реакцію...несправжню...

ти знає, що мені сниться?..ні...тебе там нема....

ти бачиш ось те сузір"я?..ні...ти дивишся не на ті зорі...

ти вважаєш, ти у цьому винний?....ні..я просто не пустила тебе у свій світ....вибач..