Посмертно. Посмертно… Посмертно… Посмертно!Лунає у вухах і в день, і вночі.Ще вчора він думав, що буде безсмертним…Сьогодні – палає в пекельній війні.Померти. Померти… &nbsp...

Читати далі...

Я пойму солдата, что спустил курок... Не пойму я мать, позвавшую солдата... Каждый в жизни должен выучить урок – Возвратится зло всегда стократно! [Приєднана картинка]

Мама, я прошу - ты просто помолчи Или тему, может, переменим? Я люблю тебя всем сердцем, но, прости, Слов поток твоих – мне не приятен. Мама, я молю открой свои глаза! Ты ведь в Киеве уже, послушай Как над нами мирно шепчут небеса… И мой город "хунтой" не разрушен. Мамочка, тут можно вольно говорить На каком тебе удобно языке. И никто тебя не хочет тут убить. И не слышно взрывов вдалеке. Мама, я прошу - ты...

Читати далі...

Життя одне. Живем сьогодні, а не завтра. І кожен крок – це шанс чи здобуття. У русі і динаміці пізнаєм правду. Ти крок зроби, а не марнуй життя! Так часто серця імпульс просто ігноруєм… І пропливає повз момент буття. Буває роздумами інтерес руйнуєм І глушим серця крик без пізнання. Ви уявіть, що ви проходите пороги Бурхливої ріки. І лиш від вас Залежить успіх і невдача цього сплаву. Несе вода – для роздумів не час! Ви ...

Читати далі...

Мої милі, поетичні друзі, Не пишіть про "карлика" сонети! Не робіть рекламу по окрузі... То даремно! Як ви не збагнете? Він вже сам в історію вписався, Хоч звичайна сошка шовінізму... Він в дитинстві з дітками не грався... От вам справжній корінь дибілізму До дибілів ставлюся байдуже І про Пу писати більш не стану. Щиро я тобі пораджу друже - Не достойне бидло п’єдесталу!

А час спливає непомітно… Я йду дорогою життя. Я посміхаюся привітно, Коли вдивляюсь в майбуття. Спинитись хочеться на хвильку І озирнутися назад. Зробити крок, а потім кілька, Скоригувавши плани в ряд. Ми стільки робимо помилок! Вчимося рідко ми на них… Несемся прямо, без зупинок… Серед зусиль й безглуздих втіх…

Каждый день у метро те же лица Вам газетку в дорогу подарят. Вроде правда, а ведь небылицы Вам с бумажки бесплатной "втирают"... 300 тысяч тираж... 300 тысяч! Каждый день 300 тысяч печатать... Не буклетик, а в цвете страница... Чьи же деньги за все это платят? Я читаю и пульс уже двести - Между строк тихо прячется бред. Не кладите в мозги эти "вести"... Не читайте бесплатных газет![Приєднана картинка]

Ти знаєш, люба, просто хочеться свободи! Щоб просто так – розбігтися і полетіть. Щоб вигнати із серця всі земні тривоги… Щоб просто бути, вірить і віддано любить! Ти знаєш, мила, я сумую за тобою… Ти ж несла мої мрії на своїх руках. А поруч тебе – я була сама собою. І всі проблеми просто тали на очах. Ти знаєш, рідна, часто згадую про тебе… Ми разом, бУло, відбивались від нахаб. Ти мОя половинка, моє обличчя друге. Моєї юності...

Читати далі...

Я так давно не бачила зірок! Вони приречені на нас дивитись з неба. Кокетливо моргають між гілокЙ нічого іншого здається вже нетреба. У просторі розгублена, милуюсь, Як дощ краплинами руйнує спокій плеса.Промокла трохи, але не хвилююсь - Я почуваюсь якось майже безтілесно… Я зазвичай гучна і балакуча Притихла й слухаю, як гомонять дерева.Їм вторить вітер і трава пахуча…Я слухаю. Їх бесіда іде крізь мене…Ніч. Залишили вудилища в спокої.У самоті цінуєм затишок...

Читати далі...

Сижу и думаю – о чем бы написать… Так надоело плакать, огорчаться… Так хочется душой плясать И бурным радостям отдаться. Но уж опять читаю комментарий, Что я слепа и предала славян… И этот бред настолько регулярен, Что так и хочется в ответ послать «баян». Пишу о боли, чувствах и о страхе, А вы мне пишете «Россия велика!» О как же этот бред уже затра…л! Простите, что сорвалось с языка… Прощайте милые – поэт ушел поплакать...

Читати далі...