Пам"ять про легендарного воротаря Динамо
- 22.12.11, 00:44
...На 70 - ому році життя помер воротар легендарної команди середини 1970-их Динамо Київ Євген Рудаков.
Він не був настільки надійним як Олег Макаров чи Михайло Михайлов. Настільки стрибучим як Віктор Банников чи Віктор Чанов. Не був і таким майстром з відбиття пенальті як Віктор Юрковський та Олександр Шовковський.
Але він був Воротарем Найбільших Перемог найуспішнішої команди в історії України. Ввірвавшись до складу Динамо наприкінці 1960-их, він до закінчення футбольної кар'єри вже нікому не віддав пост № 1. Вболівальники зі стажем згадають, як частенько Євген міг *спіймати мишу* - пропустити нескладний м'яч під руками або поміж ніг. Проте ще краще згадають, як на відміну від сучасних воротарів Рудаков сміливо кидався в ноги нападникам суперників, ризикуючи отримати важку травму. І кидався не вперед ногами, як сучасні, а корпусом і руками. Таким чином значно краще перекриваючи ворота. Ще згадають його фірмові виходи на верхові навіси - громовий крик * Май ! (так у нього виходило)* вкупі з рішучістю та чималими габаритами налякали не одну світову зірку футболу.
Безперечно, його зіркові миті - це матч -відповідь у жовтні 1971р в Іспанії проти збірної цієї сильної країни. Тоді для потрапляння на Чемпіонат Європи-72 іспанцям в Севільї потрібна була лише перемога. Вони весь матч несамовито атакували, били з різних позицій, виходили віч-на-віч. Але на останньому рубежі просто фантастично зіграв київський динамівець Євген Рудаков. 0 : 0 - це була його перемога. Що за рік дозволило взяти срібло на ЧЄ в Німеччині. А той матч настільки вразив футбольних фахівців, що його було визнано кращим гравцем року.
А вже в 1974-75 на європейських футбольних грандів *наїхала* київська Динамо-машина. У складі Айнтрахту грало кілька тогорічних чемпіонів світу зі збірної Німеччини. Відповідно у голандському ПСВ Ейндховені - віце- чемпіонів. Але як і представники слабших чемпіонатів, клуби лідерів європейського футболу не змогли зупинити киян на шляху до фіналу. А там з промовистим рахунком 3 : 0 був битий сильний тоді угорський Ференцварош.
А осінь - 75 подарувала нам найбільший успіх - результат двох поєдинків проти діючих дворазових володарів Кубку європейських чемпіонів - мюнхенської Баварії - неймовірний з огляду на статус суперника - ті ж таки 3 : 0.
Тобто у трьох фінальних матчах за єврокубки кияни не пропустили ЖОДНОГО разу.
Подивіться відео про цього видатного українського футболіста. Особливо легендарний матч Баварія - Динамо Київ у Мюнхені. І зверніть увагу на кольори форми Євгена Рудакова. Це була осінь 1975...Перший український футболіст, що в радянські часи виступав у сьогодні звичному для нас поєднанні. Просто співпало..?
http://video.i.ua/user/3871267/58904/334864/ http://video.i.ua/user/3871267/58904/334862/
Він не був настільки надійним як Олег Макаров чи Михайло Михайлов. Настільки стрибучим як Віктор Банников чи Віктор Чанов. Не був і таким майстром з відбиття пенальті як Віктор Юрковський та Олександр Шовковський.
Але він був Воротарем Найбільших Перемог найуспішнішої команди в історії України. Ввірвавшись до складу Динамо наприкінці 1960-их, він до закінчення футбольної кар'єри вже нікому не віддав пост № 1. Вболівальники зі стажем згадають, як частенько Євген міг *спіймати мишу* - пропустити нескладний м'яч під руками або поміж ніг. Проте ще краще згадають, як на відміну від сучасних воротарів Рудаков сміливо кидався в ноги нападникам суперників, ризикуючи отримати важку травму. І кидався не вперед ногами, як сучасні, а корпусом і руками. Таким чином значно краще перекриваючи ворота. Ще згадають його фірмові виходи на верхові навіси - громовий крик * Май ! (так у нього виходило)* вкупі з рішучістю та чималими габаритами налякали не одну світову зірку футболу.
Безперечно, його зіркові миті - це матч -відповідь у жовтні 1971р в Іспанії проти збірної цієї сильної країни. Тоді для потрапляння на Чемпіонат Європи-72 іспанцям в Севільї потрібна була лише перемога. Вони весь матч несамовито атакували, били з різних позицій, виходили віч-на-віч. Але на останньому рубежі просто фантастично зіграв київський динамівець Євген Рудаков. 0 : 0 - це була його перемога. Що за рік дозволило взяти срібло на ЧЄ в Німеччині. А той матч настільки вразив футбольних фахівців, що його було визнано кращим гравцем року.
А вже в 1974-75 на європейських футбольних грандів *наїхала* київська Динамо-машина. У складі Айнтрахту грало кілька тогорічних чемпіонів світу зі збірної Німеччини. Відповідно у голандському ПСВ Ейндховені - віце- чемпіонів. Але як і представники слабших чемпіонатів, клуби лідерів європейського футболу не змогли зупинити киян на шляху до фіналу. А там з промовистим рахунком 3 : 0 був битий сильний тоді угорський Ференцварош.
А осінь - 75 подарувала нам найбільший успіх - результат двох поєдинків проти діючих дворазових володарів Кубку європейських чемпіонів - мюнхенської Баварії - неймовірний з огляду на статус суперника - ті ж таки 3 : 0.
Тобто у трьох фінальних матчах за єврокубки кияни не пропустили ЖОДНОГО разу.
Подивіться відео про цього видатного українського футболіста. Особливо легендарний матч Баварія - Динамо Київ у Мюнхені. І зверніть увагу на кольори форми Євгена Рудакова. Це була осінь 1975...Перший український футболіст, що в радянські часи виступав у сьогодні звичному для нас поєднанні. Просто співпало..?
http://video.i.ua/user/3871267/58904/334864/ http://video.i.ua/user/3871267/58904/334862/
14
Коментарі
Східняк
122.12.11, 02:54
Дякую! Цікаво!
анонім
222.12.11, 03:26
Старші люди кажуть,що дійсно чудовий був воротар.
Росомон
322.12.11, 03:27Відповідь на 1 від Східняк
Будь ласка, дивіться на здоров"я, радійте, як за прямої трансляції
Головне, аби сьогоднішні хоч трохи навчились перемагати ТАКИХ суперників. Та ще й так.
Росомон
422.12.11, 03:37Відповідь на 2 від анонім
Я з повагою до нього ставлюсь. Бо він таки не боявся нікого. Правда як казав після феєрії 1975 один світовий спец - *Рівень вашого воротаря важко зрозуміти - у вас ТАКИЙ захист...* Пара центральних захисників Фоменко-Решко не просто найкраща в історії України - одна з найкращих у світі. Виграти ВСІ фінали-75 під нуль...Та ще й повним складом переграти збірну Італії під нуль...А ще ж правий Трошкін-до Лужного найкращий правий. Опорник та іноді центр Коньков-наш Бекенбауер. Колотов - король повітря, що *збив* німецького -...найкращого на Чемпіонаті світу-74. А ведення гри Мунтяном? Хіба лише Кройф та Зідан можуть вважатись тут яскравішими. Бо Зідан ще й міг опорника зіграти, та як і Кройф, частіше забивав. А з інших хіба ще Шустер
анонім
522.12.11, 03:56Відповідь на 4 від Росомон
Я виріс на трохи пізнішому складі Динамо.У мене любимим гравцем був Безсонов.Старший склад не пам ятаю нікого,бо ще не цікавився.Ну хіба що Блохін грав.То він грав до до останнього.
Росомон
622.12.11, 04:11Відповідь на 5 від анонім
Мій улюблений футболіст ( як втім і мільйонів інших вболівальників ) - Мунтян. Це щоб було зрозуміло Калитвинцев + Белькевич + Рикун (коли не пив ! ) + Гусєв як зразок тримання планки на пристойному рівні ЗАВЖДИ. Бачення поля - сьогодні *таких на випускають*. Блохіна в перші роки по 3-5 разів за матч виводив сам-на-сам. Чи у гіршому випадку - за присутності захисника десь збоку. Безсонов же починав...атакувальним півзахисником. Як сьогодні кажуть - *вінгером*. Визнаний кращим гравцем молодіжного ЧС-78. А потім Лобан його відтягнув назад. Як і Трошкіна, Конькова, Гусина...Проте у всіх цих випадках дуже вдало.
анонім
722.12.11, 04:19Відповідь на 6 від Росомон
Безсонова здається поламали.Дуже перспективний гравець був.А як поламали,так в захисті і грав.
Росомон
822.12.11, 12:27Відповідь на 7 від анонім
Безсонов ламався частенько. Іноді, як в матчі з Торпедо в Москві, через не дуже високу технічність - не зупинив м"яч, поліз відбирати, стик...Але Лобан вирішував зовсім не через травми, а згідно своєму баченню розвитку футболіста, його задатків. Бо той таки Трошкін дещо поступався наприклад сьогоднішньому Гусєву в атаці. Але мав не меншу швидкість, а чіпкість, ігрову жорсткість і волю до боротьби - як Лужний чи Сабо. Саме він міг дати здачі будь-кому за Блоху, Онищенка чи Муню. Безсонов же мав фішку у вигляді проходу від власної штрафної до чужої на місці правого півсереднього. Його завжди збивали метрів за 10-15 перед штрафною. І граці з лівою отримували шанс
Як Блохін з Селтіком
ab absurdo
922.12.11, 12:31
анонім
1022.12.11, 12:58Відповідь на 8 від Росомон
Ну я не можу.Ти про футбол так розповідаєш,наче сам там був.Навіть підробиці якісь.Це взагалі катастрофа.
Є люди,як то кажуть"хворі"на компах,а ти мені здається 
,"хворий"на футболі.Не хотів образити,не подумай. 