Є жінки - немов зірки небесні,
Що згорають, впавши з висоти.
Я ловив їх усмішки облесні,
Та була у серці тільки ти.
Є жінки - немов квітки весняні,
Що шершавий пробивають сніг,
Я стояв над ними в здивуванні,
Та тебе забути я не міг.
Є жінки - немов листки осінні,
Що летять з вітрами в далину.
Я ходив за ними в отупінні,
Та кохав лише тебе одну.
Раптом я збагнув, що ти, кохана, -
Не зоря, не квітка, не листок.
Ти для мене мила і жадана,
Найзвичайніша з усіх жінок.
...
Читати далі...