Блог Олекса Бригас

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Олекса Бригас

Плюшевий Ангел

10.01.14, 20:45
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Ведмедика з коричневого плюшу,
Непевно, опікає Ангел свій…
Бо як, скажіть, він зігріває душу
Серед дощів, морозів і завій?

І як маленьке серце з поролону
Співчує щиро й ніжно зігріва,
Коли з коханим поїзд від перону
У темну ніч надовго відбува.

Як оченята-ґудзички сміються
На кожну вістку добру у листі,
І нитки губок в посмішці зійдуться,
Й на хвильку легше стане у житті.

А на світанні Ангел іграшковий
Поповнить радість, а печаль візьме
І вже ведмедик зранку гоноровий

Моїй коханій настрій підійме.

Коментарі: 0

Олекса Бригас

З Новим 2014 роком!

28.12.13, 21:22
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Коментарі: 0

Олекса Бригас

Кохання творить дива

21.12.13, 22:09
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Скажу я вам чесно не раз і не два,
Щоб знали завжди ви і всюди, –
Кохання, я впевнений, творить дива,
Бо просто, само воно – чудо!

Бо досить в депресію впасти тобі –
І ти невимовно страждаєш.
Та лише тоді скажеш «Чао» журбі,
Коли безоглядно кохаєш.

Живе у віках ця ідея проста, –
Чи є хтось, хто все це спростує? –
Кохання будує фортеці й міста
… І їх же кохання руйнує!

Це ніжне й солодке таке почуття,
Що десь у душі розцвітає, –
Вбиває воно і дарує життя,
І військо назад повертає.

Я знаю і знатиму, де б я не був,
Що радість воно і страждання,
Та дякую долі за те, що відчув

Це диво вселенське – кохання!

Коментарі: 7

Олекса Бригас

Не шукай

15.12.13, 01:14
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Не шукай, не пиши, не заходь,
Не дзвони – номери поміняю.
Викинь всю з голови химородь –
Я іду, бо … тебе я кохаю.

Ти відкрила мені цілий світ!
Цілий світ ти мені перекрила…
Ти для мене, мов пташки політ, -
Та, чому мої зв’язані крила?

Я тобою одною живу,
Але ж так у житті не буває!
По живому серця наші рву
І з тобою від цього страждаю.

Тож, лети, моя пташко, лети.
Витри з пам’яті папки і файли,
І пробач, що не зміг зберегти

У листах незаплакані «смайли».

Коментарі: 4

Олекса Бригас

Склянка води

14.12.13, 17:01
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

- Привіт, друзяко! Ти ще все – один?
Вже стільки літ минуло після школи…
А хто на старість піднесе води –
Невже над цим не думав ти ніколи?

Коротка зустріч і прості слова,
І знову дні побігли за водою.
А в парубка «розпухла голова»…
Та ось до шлюбу йдуть із молодою!

Все, як у всіх – пронеслося життя,
І спокою у нім не знали руки.
Нічого не побачив до пуття,
А вже й обсіли, як то кажуть, внуки:

Старої – так вже сталося – нема,
Тож, дідові лишили «любі діти».
На спокій сподіватися дарма –
Вони ж не в стані й хвильки посидіти!

Фортецю спорудили з подушок –
Одні сховались, інші наступають.
У діда ж на дивані – повний шок!..
Вже менші на живіт йому стрибають,

А старші пхають пальці до очей:
- Дідусь, не спи! Тебе в полон беремо.
Нам почитай про тисячу ночей…,
Допоки ми додому ще не йдемо.

--------
… І чом той друг тоді язик не прикусив?
Чому товчуть мене, як в банці кільки?
Себе на думці стільки раз ловив,
Що пити щось не хочеться ніскільки!..

11.12.13

Коментарі: 1

Олекса Бригас

Очікування свята

06.12.13, 02:14
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

«O melhor da festa esperar por ela»*)

У млосному очікуванні свята
Злітають нишком ці зимові дні,
І все частіш мелодії колядок
На думку навертаються мені.

І рознесеться ніжний запах хвої
Від штучної ялинки – дивина!
А я в уяві поруч із тобою,
І голова п’яніє без вина.

У суєтності швидкісного світу
Стає від згадки тепло на душі,
І хочеться очікуванням жити
На грані недосяжності межі.

Межі не завжди райдужних реалій,
Межі не завжди здійснених бажань,
Де щастя не таке вже й віртуальне,
Де сповнюється серце сподівань.

Той ніжний трем нехай ніхто не бачить,
Та вічна думка все ж наздожене:
Очікування свята більше значить,
Ніж свято, що стрілою промайне…

-------------
*) Очікування свята краще самого свята. (порт.)

5.12.13

Коментарі: 3

Олекса Бригас

Материнський біль

02.12.13, 23:22
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

(розпач матері після розгону
«Беркутом» Майдану, 1 грудня 2013 р.)

Бодай же ви, виродки, дня не діждали!
Та, що ж ви за люди?! Лихий би вас впік!
І що ви тим дітям у голови вклали,
Що годні з людей поробити калік?

Та ж я споряджала єдиного сина,
Щоб матір і батька від злого беріг,
Щоб в мирі і спокої спала країна,
Щоб духом орлиним гордитися міг.

То, що ж мало статися, хто мені скаже,
Щоб мрія моя білим димом пішла?
Невже сподівалась, що каменем ляже,
Що рідну кровинку на вік прокляла?...

…Ми просто стояли під прапором миру –
За краще життя, за майбутнє дітей –
Всі ті, хто в цім світі не казяться «з жиру»,
По-людськи просили життя для людей.

Стояли в надії під стягом Європи,
І гріла нас пісня, і слово вело –
Аж поки з’явились новітні “циклопи”
Й зі скриньки Пандори не вилізло зло.

Під крик командирів кийки засвистали…
Упала в крові… Наступали вони!
І враз я – О Господи! – сина впізнала:
Латала сама осоружні штани!

А він не впізнав! І у гаморі тому
Не чув, як волала я: - Сину, не бий!!!...
І погляд його крізь забрало шолому
Скляним був, і сам він зробився – глухий.

… Бодай же ви, виродки, щастя не знали –
Цій владі звірячій відміряно час!
Ви сина єдиного в мене забрали:
Прокляття моє материнське – на вас!

2.12.13

Коментарі: 6

Олекса Бригас

Теплі слова

01.12.13, 23:39
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

В цю холодну зимову ніч
Промовляю я теплі слова:
Про забуту з роками …піч,
Де ми грілись малими бува…

Я про шубу тобі розповім
Із каракулю, чи песця.
Спати в шубі – такий екстрим!
Хай тебе гріє думка ця.

А іще я тобі опишу,
Як в багатті тріщить вогонь…
Я зігріти тебе спішу
Теплотою своїх долонь.

Свого серця приношу жар,
Щоб ніде, де б ти не була,
Не лякав холодів удар
Й не забракло тобі тепла.

В цю холодну зимову ніч…
Все слова, і слова, і слова…
Та, здається, одна лиш річ
Є у світі, що зігріва…

Коментарі: 2

Олекса Бригас

Два Світи

27.11.13, 20:40
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Ти всюди є. Й тебе ніде немає…
Дзвінок у двері! Ні – сигнал трамваю…
Мобільний кличе… То лише будильник!
Вже в телевізор я вдивляюсь пильно:

Мені здається що у всіх новинах
Ти десь ось-ось з’явитися повинна,
Що між юрби на велелюдному майдані
Я враз побачу обриси жадані…

Я втратив сон. В душі живе неспокій,
І все життя здається однобоким:
Ліворуч – погляд твій, твої уста;
Праворуч – темнота і пустота,

А я між них, немов по лезу, йду
Й боюся зачепити пустоту…
І у очах втопитися боюсь!

Так, між Світів, напевно й залишусь…

Коментарі: 11

Олекса Бригас

Нічний гість

18.11.13, 00:12
СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Ти просто його кохала,
Ти знала все наперед.
Майбутнього не плекала –
Життя не завжди, як мед.

А він виникав щоночі,
Чужий і до болю – свій.
До ласок твоїх охочий,
На видумки не скупий.

Він знав стільки слів чудових –
В житті ти не чула їх.
Він входив у душу словом,
А тіло стелив до ніг.

Він щиро дивився в очі,
У твій загадковий світ.
Напевно він знав, що хоче
Душа твоя у політ –

В далекий політ за хмари,
Де щастя не має меж…
Він знав, безумовно, чари
Й тебе чарував, авжеж!

І так кожна ніч злітала…
Повільно тягнулись дні…
А ти вже сама не знала –
Це сон був, чи, може, й – ні…

Коментарі: 5

Профіль

Шукати в архіві

Важливі замітки

Останні статті

Замітки:

Плюшевий Ангел

З Новим 2014 роком!

Кохання творить дива

Не шукай

Склянка води

Очікування свята

Материнський біль

Теплі слова

Два Світи

Нічний гість