(відкритий лист) Товариш Путін, ви мене простіть,Що пхаюся в політику високу,Та не витримую, що жити мене вчитьЛюдина, як то мовиться, з «заскоком». Що вам зробилося, який туман засів,Що ви вриваєтесь без стуку в мою хату?Я допомоги точно не просив –Наразі сам умію ґаздувати. Хоч не розкішно, може, я живуТа я живу, пардон, у себе вдомаІ до сусідів «глотку я не рву»,Бо мова мені їхня невідома! Не пхаю носа я ні на Кавказ,Ні в Придністров’я – щоб сто років жили.Так що ж за...
Читати далі...