Про себе-!

Чим старшим стаєш,тим більше потреби в тиші,на самоті,у свободі від будь-яких суєтних обставин.Тому що ресурси вже не б'ють щедрою нафтою з багатої свердловини,і вимагають дбайливого відношення.І зберегти їх можна,не спустошуючи нещадно там,де буває важко,і з тими,до кого не лежить душа.Мені часто хочеться помовчати.Просто помовчати.І я роблю це,відкривши для себе насолоду власної негучності,в якій давно немає азарту хочь щось оскаржувати,доводити,чи скрізь неодмінно вставляти непрохані копійки своєї думки-не бачу сенсу,витрачати себе на цю,iнодi маячню.Я більше не думаю,що воно має бути всім цікавим.Більше не беру участі,у всіх обговореннях.Рiдко коментую,ні з ким не сперечаюся,не відстежую чужих реакцій на себе-воно того не варте.Ця розкіш вже давно зі мною-дозволити кожному думати про мене все,що йому хочеться.І виявляється,саме так,у життя приходить найкраще спілкування,найкращі стосунки,найкращі зв'язки-коли відпадає істерика подобатися всім неодмінно.Чому-?-Бо треба зберiгати свою энергiю,та нервовi клiтини-!-Тому що,коли ти не граєш жодних ролей заради чийогось схвалення,тебе знаходять свої,а не такі ж носії масок.Людина не потребує життя на карнавалі.Вона потребує свого життя.А карнавал,це чуже свято,на якому навіть веселитися треба за чужими правилами:роздягтися в пір'я і танцювати так,ніби спокушаєш увесь світ.І одного разу,треба точно вирішити-чи потрібний тобі весь світ,який доведеться задовольняти невпинно,вилазячи зі шкіри геть,або достатньо свого-в якому тільки ті,кого ти хочеш бачити в ньому завжди,і де все взаємно,а не односторонньо.Кохайте,та будьте Коханими-!-хай Щастить-!