Казочка (для молодшого студентського віку)

Жив собі якось на світі горобець. Звали його... а, втім, яка різниця? Звали його просто Горобець. Це не головне. Головне те, що вже другий рік він навчався в університеті. І був Горобець таким, як усі, тобто не тільки вчився, а й дуже любив погуляти...

І ось одного разу вирішили відправити нашого Горобця за обміном до одного з європейських університетів. Горобець дуже зрадів і почав готуватися до перельоту, але казочка не була б казочкою, якби щось-таки не трапилось... Проводжали друзі нашого Горобчика в дорогу, святкували. День проводжають, другий, третій... Весело всім! І ось наївся наш герой якихось дивних комашок, напився з якоїсь сумнівної калюжі та й полетів собі. Та, як водиться, збився він з курсу та знепритомнів...

...Прокидається Горобчик, а навкруги... джунглі якісь темні, спекотно дуже, із хащі лунають дивні звуки. "Щось не схоже на Європу", - подумав собі Горобець і раптом побачив декількох дивних, різнокольорових та дуже галасливих істот, які обступили його з усіх боків. "Ви хто?" - Запитав спантеличений Горобець. "Ми папуги, хіба не бачиш? А ти хто такий?" "Я? Я Горобець. Прилетів за обміном до вашого університету." Переглянулися між собою папуги, та й кажуть: "Немає в нас університету. У нас навіть ПТУ немає. Ти ж до Африки потрапив!" "Нічого собі! Отакої! До Африки?! Ото була калюжка!!!" - Вигукнув Горобець і задумався. Потім почухав потилицю і сказав: "Якщо у вас немає де вчитися, то що ж ви робите двадцять чотири години на добу сім днів на тиждень?" "Залишайся з нами – і побачиш." "Ну добре, я залишусь", - відповів Горобець, а папуги... Папуги почали голосно розмовляти, співати, танцювати і веселитися. Нашому герою теж було дуже весело, але він був відповідальним горобцем, тому зібрався летіти далі. Нагодували його папуги дивними африканськими комахами, напоїли його водою з Нілу та й відпустили.

Полетів Горобець далі. Летів-летів собі, та й занесло його знов у дивне якесь місце. Озирнувся він навкруги: "Невже це теж не Європа? Всюди лише вода і крига, усе біле-біле." Раптом бачить він, хтось до нього у діловому костюмі йде. Підбігає Горобець до цієї істоти та й питає: "Ти хто? Я, наприклад, Горобець." "А я – Пінгвін", - з гордістю відповів незнайомець. "Хто-хто?" "Пінгвін, я тобі кажу. Що, ніколи не чув?" "Та ні, чув. Але ж пінгвіни не водяться в Європі. Це ж Європа?" "Що? Європа? От насмішив. До Європи звідси летіти й летіти..." "Ну добре", - зітхнув Горобець, - "а де тут у вас університет?" "Що? Університет? Тут, в Антарктиді, він нікому не потрібен, тому його тут і немає", - розсміявся Пінгвін. "А що ж ви тоді робите цілісінький день?" "Ходімо до моїх друзів. Усе побачиш." ...З пінгвінами Горобчик провів чудовий день. Всі каталися з крижаних гірок, купалися в океані, їли морозиво з айсбергу... Змерз наш герой, – аж посинів увесь – та й каже: "Ні, краще я додому полечу, холодно у вас. Ще й в універі, мабуть, вже зачекалися", - та й полетів собі.

Нарешті він без пригод дістався дому. Який же Горобчик був радий повернутися до рідного університету, до друзів. А коли його спитали, як там було в Європі, він просто відповів: "У гостях добре, а вдома набагато краще!" Горобчик-то наш був ще й винахідливим!..

P.S. А про те, що було, коли всі дізналися, де ж насправді був Горобець, вже інша казочка.