Інтерв"ю з перчанами Ю.Цековим та Ю.Іщенком (Частина 2)

                       БУДЬТЕ ХОРОБРІ ТА ВЕСЕЛІ

Частина 2

— Чи не пояснили б ви читачам, з якої причини колишній «Перець» припинив свій вихід і чи не приховано в цьому якоїсь, коли й не дуже смішної, то принаймні курйозної причини? 

Ю.І. Чудове запитання! Мені, як колишньому членові редколегії цього часопису і одному із його керівників у роки розквіту цього видання, хоч і сумно сприймати  його недавню «кончину», але, справді, трохи смішно від того, що це сталося без жодних на те економічних, політичних чи психологічних підстав. Журнал мав пристойний, як на сьогодні, тираж, оптимальний редакційний апарат, ну й… 

Ю.Ц. Безрозмірний масштаб юридичної тупості, коли своє виключне засновницьке право журнал наївно і без опору передав державному поліграфічному підприємству, яким заправляв черговий бюрократ із мізками колгоспного барана. Як відомо, цього різнобічно розвиненого персонажа цікавить лише пасовище, а викликає емоційний вибух тільки ляскання батога, клацання ножиць і час депортації на м’ясокомбінат. Де тут може бути місце для культурних медитацій? У час глибоких роздумів про якість споживаної трави він необережно позадкував і розчавив «Перець» як непідходящий для шлунку продукт. (Це моє посильне доповнення.)  

— Зрозуміло. А може б, ви назвали імена цих колоритних осіб і назви економічних структур? 

Ю.І. Чудове запитання! Називаю, як би банально не звучала моя відповідь… Це – звичайнісінькі «папєрєдніки» і «кровосісі»… Яким, скажемо відверто, у ті не такі вже й давні часи підіграло в дечому і тодішнє керівництво журналу. Хоча б тим, що втратило пильність, понадіючись на доброго «дядю-засновника-видавця» журналу, і до кінця так і не зрозуміло жорстких законів ринку і всіх премудростей виживання в ньому… І не квапилось «роздержавити»  Перець,  позбавивши його тим самим «щирого опікунства» від всілякого роду «обезбашенних» чиновників та зухвалих авантюристів. 

Ю.Ц. Мушу посильно доповнити. Їхні юридичні адреси надруковані в останньому числі «Перця» за 2013 рік, тобто якраз у ті дні, коли палав Майдан ... Це – монумент, який неможливо повалити навіть у процесі декомунізації. Адже вони можуть і не бути годованцями компартії. У них модерніші корита. Це люди нової дегенерації. І я вже казав, чим вони харчуються. 

— Ваш новий журнал називається «Перець. Весела республіка». Зрозуміло, що він, попри дещо змінену назву сподівається стати спадкоємцем традицій, так би мовити,  Великого «Перця»? 

Ю.І. Чудове запитання! Безперечно, ми збережемо часопис у його головних рисах, навіть у візуальному образі, до якого звикли мільйони українських прихильників гумору протягом десятиліть. До речі сказати, двоє прекрасних провідних карикатуристів «Перця»  Анатолій Василенко і Олексій Кохан – що є одними із батьків-ініціаторів  його нинішнього відродження, нині також беруть в ньому найактивну участь. Щоправда, це буде вже принципово нове видання, з іншим змістовим іміджем, у якому превалюватиме пародійність та іронія. Але, окрім цього, нашим головним творчим завданням все ж залишається відродження такого призабутого в Україні за останні десятиліття жанру як фейлетон. В усіх його різновидах – як за конкретним фактом, де захищається від свавілля одурілих і очманілих від влади чинуш «маленький українець», так і фейлетон-явище, де нещадно викриваються виразки та хвороби всього суспільства… 

Ю.Ц. Мушу посильно доповнити. Зрозуміло, що назви деяких рубрик і розділів, скажімо, «Страшне перо не в гусака», «Вибрики Пегаса», «Народні усмішки», «Перченя» мають залишитися. Проте буде чимало й такого, про що ми сьогодні не говоритимемо – це секрет  і аж ніяк не Полішинеля. А ще, доповню свого колегу – продовжити найкращі традиції журналу в плеканні та підтримці молодих гумористів та сатириків. На сьогодні середніх вік цієї категорії літераторів сягає далеко за п’ятдесят років… Отже, мине ще одне десятиліття і Україна може залишитись без володарів такого рідкісного письменницького дару як Сміхотворець… 

— У «Каталозі передплатних видань» на 2017 рік «Перець. Весела республіка» обіцяє забезпечити всім передплатникам право безперешкодного набуття перчанського громадянства. Це жарт чи за цим щось приховано? 

Ю.І. Чудове запитання! Як мовиться, у кожному жарті є дещиця істини. Ясна річ, що внутрішніх, а тим паче закордонних паспортів з чіпами ми не видаватимемо. Але ми хочемо створити журнал як своєрідну «Державу Сміху» зі своїми пародійними структурами, веселими посадами і так далі, а громадяни її, тобто віддані прихильники національного гумору, певна річ, матимуть і неабиякі пільги в доступі до якісного світового й вітчизняного гумору. 

Ю.Ц. Мушу посильно доповнити. Крім чисто творчих питань стосовно добору й популяризації кращих надбань української літератури в сатирично-гумористичному жанрі, ми розв’язуватимемо і питання надзвичайної культурної ваги: об’єднання всіх прихильних до гумору творчо обдарованих людей, тобто літераторів, журналістів, художників, артистів… Цим у нас займатимуться «Префекти сміхових округів» у межах усіх областей України і за кордоном, позаяк уже сьогодні до нас звертаються численні закордонні українці з проханням організувати передплату й для них. Імена й адреси цих наших повноважних представників будуть опубліковані в першому числі журналу. Та й те сказати: всі громадяни нашої веселої республіки, тобто передплатники журналу, матимуть можливість купувати чудово видані в «Толоці» багато ілюстровані книжки світової і вітчизняної класики за реальною собівартістю, тобто по суті за смішними цінами: від 10 до 17 гривень за примірник. І вже на сьогодні таких книжок є ціла низка: Марк Твен. Як мене обирали в губернатори; Я. Гашек. Ідилія в пеклі; К. Чапек. Оповідання з обох кишень; О. Генрі. Королі і капуста; Еразм Роттердамський. Похвала Глупоті; Остап Вишня. Мисливські усмішки. Готові до видання книжки «Українська епіграма» (антологія жанру ХVІ – ХХ ст..), твори Б. Нушича, П.-Ж. Беранже, В. Чечвянського, Е.-Т.-А. Гофмана та багатьох інших класиків. Ми неодмінно відновимо видання «Бібліотеки «Перця», в якій щомісяця виходитимуть книжки з новими творами українських гумористів і сатириків, авторів нашого журналу. І ці видання також будуть доступні кожному нашому передплатникові за найнижчими цінами. 

— А як збирається ваша Весела республіка «Перець» налагоджувати стосунки із сильними світу сього? Адже вони у значній своїй кількості не далеко пішли від «папєрєдніків» і явно потребують перманентного критичного коригування? 

Ю.І. Чудове запитання! Як і кожна серйозна держава, що поважає себе, наша республіка не збирається щось у когось просити, зокрема у можновладців, щоб потім задля відстрочки платежу або його списування поступатися своїми жанровими принципами і міняти макогін на опахало. Макогін як ключова деталь нашого державного герба залишиться навіки непорушним і буде завжди породжувати страх у всіх негідників, які зазіхатимуть на наш сміховий суверенітет, паплюжитимуть народну мораль і спробують падлючити на чім світ стоїть. 

(Далі буде)