Племянник. 4 года. сидит задумчивый, в печали. - Малыш, что случилось? - Не хочу взрослеть. - Ну, ты что? Взрослым быть весело и интересно.

- Да, надо в школу ходить. Потом в институт. Потом на работу. А Я ДОРОГУ НЕ ЗНАЮ!!!!!

- Любимaя, дaвaй зaймемся сексом! - Я очень устaлa, головa болит, месячные вот-вот нaчнутся... - Спи-спи, я по телефону рaзговaривaю...

Вечер. В приемном покое поликлиники сидит дежурный врaч. Входит стaрушкa: - Сынок, a глaзнюк принимaет? - Не глaзнюк, a окулист. Уже ушел! - Сынок, a зубнюк принимaет? - Не зубнюк, a стомaтолог. Нету уже. - Сынок, a ты сaм-то кто будешь? - По-вaшему, бaбуля-п**дюк, a вообще гинеколог.

Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,

зігріє вам серце Різдвяним теплом. Хай радість, кохання наповнять ваш дім, оселяться щастя і спокій у нім!

Христос народився!

Хай народжене дитятко в вертепі на сіні Принесе мир і радість всій вашій родині. А Матір Божа, Матір єдина, Випросить ласки у свого Сина. Хай Господь Вас охороняє! Христос ся рождає!

Яскрава зірочка зійшла, Свята вечеря підійшла, кутя, вареники, грибочки, красоля, риба, огірочки, нехай лунає в хаті сміх! З Різдвом Хрестовим Вас усіх!

Дзвінка лунає коляда, зоря Різдвяна сяє з неба, бажаю радості й добра, І ще всього того, що треба! Христос народився! ВІТАЮ УСІХ

Походження Різдва Христового Богонемовля ще тихо спало на сіні в яслах убогого вертепу – печери для утримання худоби, а весь світ навколишній уже змінився. Нова яскрава зірка з’явилася на небі й повела трьох мудреців зі Сходу до Ісуса. Ангел зійшов на поля віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже, бо почули: "Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь". Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в цю мить радість на небі, "і на землі мир, у людях добра воля". Так оповідає про народження Ісуса Христа Біблія. Із найдавніших часів пам’ять про цю подію 7 січня святкують православні християни Різдво Христове. Вечір напередодні Різдва – Святий вечір був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні й буденні предмети, речі набували незвичайної сили, а господар ставав домашнім жрецем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покуті на врожай і достаток. Волиняни напередодні Різдва мастили хатню долівку, вносили горстку сіна і стелили його під столом. Воно мало пролежати там до Водохрещення. Гарною ознакою було, якщо у ньому переспав пес або кіт. А панувала у Свят-вечір кутя – головна обрядова страва. Як удасться кутя – буде крута ще й із "верхом" – то буде на урожай, а в оселі щастя. На святковому столі дванадцять пісних страв. Риба, борщ, вареники, гриби, квасоля, горох та багато іншого. Але перед тим обов’язково треба побувати на Всеношній. Зійшла вечірня зоря, й після Богослужіння можна сідати вечеряти; починали із куті. За столами уже загадували на літо: намагалися раніше сісти вечеряти – щоб раніше жати, не дозволяли пити з відра, щоб не линув дощ серед жнив. Під час Свят-вечора усі члени родини повинні бути вдома: хто ж спізниться, то "цілий рік блукатиме поза хатою". Якщо між членами родини або між сусідами були конфлікти, то їх лагодили цього дня, щоб на "Різдво був спокій і мир". У деяких регіонах повечерявши, брав господар зі столу потрохи кожної страви і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. Бо за повір’ям у ніч під Різдво дарує їм Бог мову – за те, що у давнину спав у яслах маленький Ісус. Для предків, що у ці свята прийдуть у гості із того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч. На Чернігівщині для них навіть значили ложку. А ще на Різдво "ходили з вертепом". Звичай цей, що виник під впливом католицьких релігійних містерій, поширений переважно у західних областях України. Свято української Коляди відзначається упродовж двох тижнів: з 7 по 19 січня. Християнська церква почала вести сильну боротьбу з ним – святом Сонця. Народ не хотів позбуватися своїх традицій, тому колядка як жанр зберігся, і вона почала славити народження Христа. До Різдвяного циклу належить, окрім основного свята, день Василія Великого (14 січня, тоді ж святкується Новий рік за старим стилем) і Водохрещення (19 січня). Усі вони оспівані в колядці "Добрий вечір тобі, пане господарю..."

ВИАГРА - ХОРОШО, НО СТАРЫЕ МЕТОДЫ СТИМУЛЯЦИИ ЭРЕКЦИИ - БЕЗОПАСНЕЕ!
Неделю назад в виртуальном международном хирургическом салоне "SURGINET" американских хирург рассказал ледяняющую душу историю: Здоровый мужчина 36 лет решил интереса ради попробовать на себе действие ВИАГРЫ и принял внутрь перед любовным свиданием таблетку снадобья. Полнокровная эрекция продолжалась несколько часов - любовные игры чередовались с приёмом алкоголя и прохладительных напитков, после чего лже-Казанова почувствовал необходимость опорожнить свой мочевой пузырь - вещь совершенно невозможная при сильной эрекции. Супер-любовник был доставлен в ближайший госпиталь, где дежурный врач попытался облегчить его страдания транс-уретральной катетеризацией мочевого пузыря - крайне спорной действие в данной ситуации, которое закончилось травмой утетры. Мочевый пузырь был опорожнён чрескожной надлобковой катетеризацией. Через сутки пациент был госпитализирован с жестокой гангреной кожи полового члена, мошонки и промежности (гангрена Фурнье, некротизирующих фасциит).
Комментарии хирургов: "Хороша была эрекция, но последняя", "Лучшее враг хорошего" и "Перестой" Один их хирургов привел слова своей покойной матушки: "У мужика с эрекцией нет ясности мысли!" "???" Женщина пояснила: "Бог дал Адаму два дара:
мозг, сделавший Адама царём природы, несмотря на его физическую хилость; член, которым Адам, в отличие от всех зверей, мог пользоваться не только для размножения, но и для развлечения. Однако в наказание за съеденное яблоко с древа познания Господь наложил условие: Ты никогда не сможешь пользоваться двумя дарами одновременно!"

Проголосуй будь ласка за різдвяний вірш " Різдвяний подарунок" Почапської Лії на сторінки

http://www.ngettse.com.ua/show_competition/3.html

і розішли своїм друзям, які теж могли би проголосувати!!!! Дякую!

наша милиция нас бережёт

ловит, сажает

потом стережёт

Свято святого Миколая, єпіскопа міста Миру в Малій Азії, припадає на 19 грудня.Свято Миколая прийшло до нас 1088-1089р. за часів князя Всеволода Ярославовича. І в церковному календарі називається Празник Святого Отця нашего Миколая, архієпіскопа Мир Ликійських Чудотворця.Історія свідчить, що Миколай жив за часів імператораКостянтина (І V ст.) і був архієпископом у Мирах. Народився у багатій сімї і зріс доброю і чуйною до чужої біди дитиною.Не довго тривало щасливе дитинство, бо батьки померли дуже рано. І хоча хлопчикові нічого не бракувало, він жив під опікою родичів, все ж таки відчував нестачу батьківської ласки і любові. Маленький сирота все частіше тікав з багатого будинку до друзів, дітей убогих батьків, котрі жили в темних глиняних хатах і нерідко йшли спати голодними.

Найбільше бідувала родина Петруся. Батько був вже дуже старим і немічним, мати лежала хвора, а сам Петрусь бігав у холод босим. Ввечері Микола тихенько, щоб слуги не бачили, побіг до комори, набрав у торбину борошна, налив пляшку олії, набрав повні кишені яблук, відшукав пару теплих панчіх та нові постільці, та сховав усе у велику торбу.Вранці старий батько знайшов торбу коло свого порогу і не іг натішитися дарунками. А хто це міг зробити і кому дякувати не знав.Минули роки. Миколай став священиком. Віддав усе своє майнобідним людям і скрізь чинив тільки добро. Одного разу він врятував невинногочоловіка, батька багатьох дітей, від страти, запропонувавши за те своє життя,проте помилували обох. Розповідають ще про бідняка, в якого було три дочки. І ось однієї ночі, коли всі спали, Миколай підійшов тихо до хати і через вікно поклав їм мішечок з золотом. Тож ці гроші дісталися старшій у придане. Теж саме відбулося і з середньою дочкою. Чоловік той не дізнався, хто носив ті мішечки, однак вирішив прослідкувати, аби подякувати. Він чатував ночами, щоб побачити людину, яка врятувала їх від голоду. І в третій раз, він таки побачив Миколая і зі сльозами на очах дякував йому. Миколай тоді дуже засмутився, що його викрили і попросив чоловіка нікому не розповідати, що він його бачив.Священик   Миколай своїм милосердям заслужив винагороду у Бога – благодать творіння чудес. Після смерті його було визнано святим, а мощі 1087р. перенесено у м. Бар, що в Італії, де їх було перезаховано. І от з того часу кожного року на день Ангела Св. Миколая 19 грудня ми справляємо це, улюблене всіма, свято.В цю ніч усі мають бути щасливі. І ті, що роблять дарунки і ті що отримують. А найбільше щастя робити добро. Зазвичай маленьким дітлахам овають дарунки під подушку, аби вранці дитя могло натішитися бажаним і таким  довгоочікуваним  даруночком.

З давніх-давен День св. Миколая святкували весело. Завчасно готували маленькі даруночки, пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали гостей. І звичайно ж чекали найголовнішого нічного гостя – Миколу-Чудотворця, запалювали свічки, читали молитви...

Кажуть, Миколай увесь день напередодні свята працює, він випікає зірочки в дарунок дітям. Однак ці зірочки, потрапляючи до лантуха Миколи, перетворюються, стають схожими на свого майстра. Тож печиво, яке діти знаходять під подушкою вранці – звуть миколайчиками.

Ще у народних легендах та переказах, святий Миколай виступає як покровитель рибалок, хоронитель від стихійних лих та опікун диких звірі

Однак усе встигнути один він не може, йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину і порадить і втішить. Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Адже Микола на небі не сидить, він на землі добро робить.