Легкі люди.

Вони постійно кудись йдуть, про щось розмовляють, десь працюють і відпочивають.

В них ніби немає проблем, ні побутових, ні робочих.

Легкі люди й одягаються легко, невимушено і гарно.

А ще їх і війна ніби не стосується. Ніби. Але ми то знаємо, що вони донатять, воюють, допомагають.

Ще легкі люди летять тобі на зустріч, стоять на ескалаторі поруч чи навпроти, їдуть з тобою в транспорті, розраховуються на касі супермаркету.

Легкі люди не схожі один на одного, хіба що одягом трішки, чи деякими його елементами.

Чим схожі між собою легкі люди – це зовнішністю. Вона в них гарна. Гарна не залежно від статі, віку, комплекції тіла, наявності чи відсутності зморщок.

А ще схожі посмішкою, хоч вона в них і різна, але однаково щира.

Легкі люди в похмуру погоду світяться, а в сонячну – ніби вбирають в себе сонячні промені. Як вони це роблять?

 Цікаво, яка в них улюблена пора року? Бо мені іноді здається що вони однаково люблять всі пори року, бо така в них робота, в легких людей.