Про Чак Норіса

Завжди хочемо бути переможцями. Даже якщо не змагаємося.

Взять той же спорт. Боліемо за якусь команду і не дай боже вона програє? Все траур. Хоча що ми можемо зробити для перемоги? А нічого.

А тут ще один вид спорту придумали «ВИБОРИ».

І тут також треба боліти (голосувати) за тих хто переможе. А хто переможе то вам підскаже рейтинги всякі.

От думаєш буду голосувати за ціх. А тобі так бах по макітрі… «не прохідні» і ти такий чухаеш макітру ну як це ж я і не переможець. І приймаеш рішення голосувати за тих хто «прохідний».

Ну щоб бути переможцем.

Нафіг. Буду голосувати за тих хто мені блище по духу. Даже якщо вони «не прохідні».

Так хоч можна зробити висновок на скільки ця ідея пітримується суспільством.

Р.S. Але голосувати все одно потрібно. Якщо не бачиш достойної кандидатури то прийди і напиши кого важаеш достойним. Ну там Чака Норіса, або Томаззо КАмпанелла , на крайняк за Мікі Мауса.

Да колись була кльова Партія «Партія любителів Пива» от за неї я в точно проголосував.