Огляд новин за 25.01

Рік на посаді президента – це ще не термін, але вже, як кажуть у криміналістиці та близьких до Януковича колах, СТРОК. Інтернет рясніє фотографіями епічного збіговиська, яке сьогодні засідало у Яника. На фото – усміхнені і радісні Кравчук, Кучма, Ющ і сам винуватець торжества. Вони схожі, як одно яйцеві близнюки – тією схожістю, яка сильніша від біологічної, якою схожі між собою, скажімо, класичні гопники або злодії-рецедивісти.

Вони задоволені. Спадкоємність влади зберігається. Кравчук привів до влади Кучму, на якого потім продовжив працювати у команді «есдеків»-медведчуківців. Кучма привів у політику Юща, який називав Данілича татом та захищав його під час акцій протесту «Україна без Кучми». Ющ привів до влади Януковича - а інакше і бути не могло, оскільки годувалися вони із одного й того ж фірташівського корита.

Це гірше, аніж у Росії. Там передача влади відбувається нахабно і цинічно, без жодного вихляння і демократичного прикурювання. У нас же влада передається поміж сортами лайна, але руками самого народу, наївного, обдуреного і затурканого. У росіян, якщо раптом вони схаменуться, буде цілком конкретний і означений ворог, якого треба знищити на шляху трансформації біомаси у народ. А в Україні у випадку глобального перелому одне лайно обов’язково очолить боротьбу з іншим, як це було у 2004 році.

Сьогодні вони святкують не першу, а двадцяту річницю свого спільного панування. І тому цю круглу дату слід було відзначити чимось особливим. Наприклад, на 70-80% підвищити квартплату жителям Донецька. Щоб відчували, лохи, покращення життя вже сьогодні і турботу Лідєра про них. І ще хай дякують, що бандерівці не пройшли, а то б тягнули нас усіх зараз у задрипану Європу, а не квітучу Росію.

Інколи нереальність того, що відбувається, стає настільки сильною, що важко позбавитися відчуття перебування у якомусь трешняковому голлівудському фільмі з наркоманським сюжетом. Скажімо, «Страх і ненависть у Лас-Вегасі» Террі Гіллама, або «The trip» Пітера Фонди. Не даремно ж сьогодні Янукович зізнався, що за минулий рік посилив контроль наркотрафіку. Якщо хтось не вбачає у цій фразі нічого особливого, то скажу лишень, що влада з наркотрафіком БОРЕТЬСЯ, а КОНТРОЛЮЮТЬ його організовані злочинні угрупування, простою мовою – банди і мафіозні клани.

Так само рік знадобився Януковичу, щоб, врешті, взятися за боротьбу з корупцією. Все за вертольотами та межигір’ями ніколи було. Але тепер ще буквально півроку – і цей епічний документ потрапить до парламенту. І корупція одразу ж розсосеться, як прищик на сраці. Хоча, як на мене, антикорупційний блок законів має складатися лише з одного документу на два пункти:

1. Корупція заборонена

2. За порушення п.1 – розстріл.

І все. Більше нічого писати та вигадувати не потрібно. Головне – налагодити механізми контролю над дотриманням цих двох пунктів. А сидіти роками на шиї у народу і вигадувати дебільні документи може кожна сволота.

Отож, підводячи підсумки річного перебування банди Януковича при владі, слід сказати, що перебування це більше схоже на окупацію. І, як і всяка окупація, добровільно воно не закінчиться, це видно вже зараз. З окупантом неможливо домовитися, неможливо ввічливо попросити його нах.й.

Його можна тільки знищити.
Володимир Йадороб

Сергей Тигипко на онлайн-конференции в редакции газеты «Комсомольская правда» подтвердил реноме «бронзового призера президентской гонки». У нас уже так повелось, что чем большим неудачником на политической арене выглядит тот или иной политик, тем больше он пытается придать себе милитаристского окраса. Сплошь и рядом используют военную риторику и «первый непроходной» экс-министр Гриценко, и очкастый «фронтовик» Яценюк. Тигипко тоже любит стиль «милитари»: он на публике появлялся и с автоматом, и в камуфляже, и рубил резкие фразы с плеча, требуя от народа быть твердым в бедствиях. Название партии у него «Сильная Украина», стиль поведения - «мачо». 

Разумеется, попытки корчить из себя потешных «силовиков» в стране, которой правит Янукович, способный по своей прихоти любого «терминатора» или навсегда выбросить из политической жизни, или же упрятать в тюрьму, выглядят откровенно пошло. Янукович, придя к власти, понял это, расправившись с бывшим главой своего штаба цинично и публично: назначив на должность, с которой Сергей Леонидович попросту не справляется. Причем не справляется на виду у всех, в том числе своих избирателей. «Чтобы дурь каждого была видна» — кажется, говорил в таких случаях Петр Первый.

Столько, сколько сделал для подрыва своего рейтинга Сергей Леонидович своими руками на нынешнем посту, не смог бы сделать и его самый заклятый враг. За что не берется Сергей Леонидович, все оканчивается скандалом и провалом. Жесткое отстаивание увеличения пенсионного возраста отталкивает от него домохозяек, а послушное следование советам МВФ – юго-восточного избирателя. Афера с налоговым кодексом, равно как и все поведение Тигипко во время «налогового майдана», показали нашего «силовика» скорее неспособным к индивидуальным решениям солдафоном, чем справедливым военачальником. Теперь уже реформирование дошло до того, что перестали оплачивать больничные листы – но в этом тоже вице-премьер не видит ничего страшного.

«Мы ищем разные варианты выхода из положения» — с умным лицом говорит он дозвонившимся. К слову, автору этих строк так и не удалось задать вопрос в эфире о том, что можно купить за 5оо гривен пенсии по 3 группе трудовой инвалидности. Очевидно, «фан-клуб» Сергея Леонидовича сообща обрывал единственный студийный номер. Неудивительно, что при внушительном количестве возмущенных реплик на форуме конференции, кто-то заботливой рукой оградил шефа от подобных вопросов.

Законодательная и ведомственная путаница вокруг листов нетрудоспособности стала логичным следствием тигипковских «реформ». Более того, она настолько совпадает с логикой действий власти на максимальные сокращения государственных выплат, что вряд ли мы можем поверить в заверения о случайности происшедшего.

Например, военнослужащим и госслужащим нужно будет зарабатывать пенсию на 5 лет дольше. Закон будет действовать постепенно. С каждым годом уходить на пенсию офицеры будут на полгода позже. Также задержка ждет и мужчин на госслужбе. Таким образом, по окончании переходного периода, через 10 лет, выслуга военных увеличиться с 20 до 25 лет.

Тигипко обещает, что с 1 января 2013 года вступит в действие второй этап пенсионной реформы – общеобязательное государственное накопительное пенсионное страхование. Под защитой коммерческих структур пенсионеры будут и застрахованы, и смогут подкопить на грядущую старость.

Эти нововведения, особенно повышение пенсионного возраста женщинам и увеличение на 10 лет нормативного стажа для назначения пенсий, категорически не приемлет Федерация профсоюзов Украины.

Федерация призывает Кабмин отозвать проект закона из Верховной Рады и организовать подготовку сбалансированной пенсионной реформы вместе с профсоюзами и работодателями. «В случае игнорирования правительством мнения преобладающего большинства украинского общества Федерация профсоюзов будет вынуждена начать массовые акции протеста во всех регионах Украины на защиту пенсионных прав граждан», — об этом говорится в обращении ФПУ.

Пенсионная реформа должна была стать хорошим ресурсом для Тигипко, как политика. Его участие в процессах подготовки законодательного новшества могло бы вывести его на новую политическую орбиту. Но этого не произошло.

«Любопытно, кем же на самом деле является бронзовый призер президентской гонки, который принял на себя весь реформенный негатив – политический камикадзе, неисправимый романтик или не очень удачливый игрок? – задаются вопросом журналисты львовского «Поступа».

Пока Сергей Тигипко был бизнесменом – отстаивал позицию предпринимателей, он был нужен и симпатичен миллионам. Если бы он был тем, кем хочет быть, то однозначно бы на этом месте сделал бы много хорошего обычным людям.

У Тигипко была уникальная возможность, можно сказать даже миссия. Он – опытнейший бизнесмен и свою нынешнюю должность мог использовать на благо народа, а значит, государства. Мог, как предприниматель, создавая законы, облегчить бремя миллионам граждан. И его звали в правительство именно для того, чтобы найти золотую середину. Собирать налоги так, чтобы никого не раздеть. Обеспечивать так, чтобы достойно жить.
Не справившись, Сергей Леонидович опять перешел к военной риторике, и снова обещал всем показать «кузькину мать».

Р.S. Интересно узнать: как поступит вице-премьер Тигипко, обещавший разобраться с неплательщиками, с предпринимателем Тигипко, не заплатившим 800 миллионов налога государству от продажи банка?

Нина Виноградова

Огляд новин за 24.02

Шоб ніхто не сумнівався – покращення життя вже сьогодні давно настало. А якщо деякі окремі саботажники і вороги його не помітили, то це, як кажуть, проблеми індіанців, котрі шерифа не хвилюють за визначенням. Нехай жаліються на своїх батьків, які не навчили у свій часшапки з людей знімати, а то, може, вже б досі в президенти вибилися.

А ті дурники, які в молоді роки, замість грабувати перехожих, вчилися, читали книжки чи, скажімо, займалися спортом – сьогодні нехай пашуть як негри і сидять голодні. Раз такі дурні і ні разу не ріальні пацани.

Адже згідно з останніми дослідженнями Інституту Горшеніна, 32% українців здатні заробити ТІЛЬКИ на харчі. Однак статистики щодо тих, хто не здатен заробити і на їжу, немає зі зрозумілих причин – усі вони дуже швидко змінюють світ своєї прописки.

Але я готовий закластися на останню сорочку, що ті, хто в молодості добре навчився красти, з голоду нині не помруть. Особливо за цієї влади. Навпаки, на таких тепер там попит. Чисто для роботи над покращенням життя вже сьогодні.

Наприклад, мера Одеси Костусєв, який звик роз’їжджати містом на чорному «мерседесі», навіть ДАІ не має права зупиняти. Тому що лох має знати своє місце. А ще Костусєв, людина скромна і бідна аки церковна миша, вирішив підняти собі зарплатню удвічі. А шо, можемо собі дозволити, у нас же покращення життя вже сьогодні. Відчуваєте? Ну як же ні? А ось зарплати у людей виросли вдвічі… Шо? У вас не виросли? Ну так то ж у людей…

До речі, вже настав час повернутися до давньої традиції, ще часів Російської Імперії. Відтепер, коли кортеж Януковича їхатиме містом, попереду нього треба пускати машину з гучномовцем. І щоб на все місто було чути: «Президент їде! ШАПКИ ГЕТЬ!». Це буде прекрасно і надзвичайно влучно.

О, а ви чули, що Янику у Межигір’я купили люстру вартістю 355 тисяч гривень? Кажуть, таку саму, як у Храмі Христа Спасителя та у президентських апартаментах у Кремлі. І правильно. А то приїде Мєдвєдєв в гості, або Кірілл Гундяєв – а Янику що, як лоху виглядати?

Правда, згідно з його декларацією про доходи він заробляє тільки 235 тисяч гривень на рік. Та й запідозрити цього пузатого мордоворота у тому, що він голодає, відкладаючи усю зарплатню на модну люстру – неможливо. Але ж ми всі розуміємо – хто одного разу навчився шапками промишляти, той ніколи з голоду не опухне. «Шоп ти жив на одну зарплату»(с). Просто з тих прекрасних і бентежних часів, коли Вітя вперше залазив у «воронок», змінилися масштаби – і Вітіних потреб, і шапок, які він здатен сп.здити.

А донецькі шахтарі нехай сидять голодні. І, що характерно для найбільшого вуглевидобувного регіону країни, холодні.

Тому що у цьому прекрасному світі людина людині вовк, ти пойняв, брат?

Володимир Йадороб

Одного дня на «тому» світі сидять Степан Бандера з Романом Шухевичем і п’ють зелений чай. На столі перед ними між чашками та чайником лежать папери. Бандера: Доярка акціонерного товариства «Широке»… голова колгоспу імені Енгельса… голова правління… Шухевич: Акціонерне товариство? Бандера: Саме так. Так… хто тут ще… о, генеральний директор, ще один, голова правління… о, голова приватно-орендного кооперативу. Шухевич: Та ти шо? Бандера: Ти зачекай, зараз тут ще… о, директор приватної фірми… так, пара художників, письменник… о, народний депутат. Шухевич: А я вже почав хвилюватися – що їх немає. Бандера: Як бачиш, «ніхто нє забит, нішто нє забито». Ну, тут пішло: машиністи, відбійники, бригадир гірників, начальник дільниці з видобутку вугілля… Шухевич: «Страна рабочіх і крєстьян». Бандера: Та не кажи. Шухевич: І оце все – герої? Бандера: Щоб ти не сумнівався, Романе. «Орден Держави» - це як мінімум. І «Золота зірка». Шухевич: Героя СРСР? Бандера і Шухевич сміються. Бандера: До речі, з тебе зняли? Шухевич: ГаГаГа, ні! Відклали слухання. Бандера: Та невже. Якщо такої розмови і не відбувається зараз десь в паралельному вимірі, то вона має «відбутися» в голові кожного нормального українця, який прогляне перелік «героїв» України з 1998 по 2010 роки. Процес «героїзації» мертвих і живих українців від початку існування цієї «традиції» надійно засів десь в площині сюрреалізму, як і вся наша країна. Здавалося б – досить давно вже відійшла у вічність радянська держава з її плановою економікою і гегемоном у вигляді «робітничого класу». Але ідея «трудового подвигу» продовжує своє фантасмагоричне існування якраз між «Дньом Пабєди» і «23 фєвраля». В Радянському Союзі, країні робітників і селян, цим самим робітникам і селянам - замість пристойної зарплатні, нормального побуту, адекватного асортименту продовольчих і побутових товарів та ще багато чого за часто каторжну роботу - видавали звання героїв, вимпели переможців соціалістичних змагань, грамоти про перевиконання плану та інші атрибути замилювання очей і показухи. Потім ці герої кидали к свиням «ударний труд» на благо радянської Батьківщини і починали свої пропагандистські турне по трудових колективах «ат Маскви да самих да акраін», пропиваючи здоров’я на численних п’янках і підживлюючи загальну атмосферу трудового екстазу. Але це було за часів УРСР. Чому за часів незалежної України продовжується практика трактування професіоналізму, якісної ефективної праці, старанного відношення до трудових обов’язків як подвигу? Чому те, що має бути нормою, в нас вважається героїчним вчинком? Що роблять в списках «героїв України» всі оці доярки, забійники, прохідники? Чому письменників вважають героями за те, що вони займаються своєю професійною діяльністю? Чому тоді «Орденом держави» не нагороджують двірників, які щодня метуть вулицю, прибираючи екскременти наших домашніх улюбленців? Невже хтось розраховує з такою системою цінностей створити потужну конкурентноспроможну державу? Коли піде в небуття УРСР, коли вже нарешті з’явиться Україна? А всі оці генеральні директори підприємств, голови правління акціонерних товариств, президенти холдингових компаній, народні депутати, голови кооперативів та інша номенклатурно-бюрократична братія на чолі з Леонідом Макаровичем Кравчуком та Володимиром Михайловичем Литвином серед героїв України?.. Та це ж «брєжнівщіна» в найяскравіших її проявах! Це не просто УРСР – це роки так званого «застою», роки злиття державного апарату з мафіозними структурами, роки тотального розкрадання держави. Так в нас що, за 40 років взагалі нічого не змінилося? Перелік героїв України натякає нам, що не змінилося... Не менш жалюгідними і абсолютно незрозумілими виглядають спроби залучити до сонму героїв «модних» осіб. За що, наприклад, отримав «Орден Держави» Андрій Шевченко в 2004-му? За те, що отримав «Золотий м’яч» кращого футболіста Європи, граючи за італійську команду? Чому тоді звання героя не мають ні Блохін, ні Бєланов, які цього ж таки «Золотого м’яча» отримували за виступи в київському «Динамо» і збірній? Ні Пеле, ні Марадона не мають нагород «герой Бразилії/Аргентини». Тому що це абсурд. Хтось може пояснити логіку присвоєння звання героя Георгію Гонгадзе? Що тепер, всім загиблим журналістам давати героїв? Чи тільки розпіареним? Практика присвоєння звання «герой України» в такому вигляді, в якому вона існує зараз, має зникнути. Тому що все це перетворюється на банальну роздачу двохсотвідсоткових надбавок до пенсії, звільнення від податків, першочергового і безкоштовного обслуговування і надання послуг (і не тільки для героїв, а й для їхніх родин) та інших пільг. А ще - на блюзнірські політичні спекуляції з іменами видатних українців. Цікава сама процедура визнання тієї чи іншої особи героєм України. Виявляється, що це Віктор Андрійович Ющенко особисто визначає, кому бути героєм. А судді Донецького окружного адмінсуду разом з адвокатом Оленцевичем визначають, кому героєм бути не можна.

Чи не здається вам, що героїв України має визнавати власне Україна, а не політичні кар’єристи і політичні шльондри, котрі виконують чиїсь замовлення, роблять послуги партнерам з бізнесу й колегам по партійній роботі, або просто піднімають собі рейтинги?

Травильник

Державне авіапідприємство "Україна" закупило у держпідприємства "Гарант-сервіс" послуги по забезпеченню бортовим харчуванням літерних рейсів на суму 2,61 млн грн. Міністерство економіки 9 лютого погодило застосування процедури закупівлі в одного учасника, повідомляється у "Віснику державних закупівель". ДАП "Україна", яке обслуговує вище керівництво держави, в тому числі президента, уряд та Верховну Раду, має в своєму складі три літаки Ту-134А-3, Іл-62М, Airbus A-319-115 та вертоліт Мі-8МТВ-1.

Обслуговування авіапарку "України" коштує понад 47 млн грн. на рік.

Джерело: Українська Правда

З прийняттям Податкового кодексу 23 грудня минулого року тіньова зайнятість в Україні зросла в два рази. Про це розповів начальник управління організації надання соціальних послуг Державного центру зайнятості України Ігор Сухомлин. "Наприклад, у Словаччині жоден громадянин не може бути працевлаштований окрім як через державний центр зайнятості. Це дає повноцінну статистику, дані для аналізу ситуації, що дуже важливо. Адже ви подивіться - з прийняттям Податкового кодексу тіньова зайнятість у країні зросла у два рази! Вакансій немає, обліку немає, валового продукту немає. Я питаю, для кого ми прийняли такий Податковий кодекс?", - обурився він. "Є досвід розвинених країн. У тій же Німеччині жодна людина не може працевлаштуватися в обхід державного центру зайнятості. Якщо у нас працевлаштування буде в обов'язковому порядку спрямовано через Державний центр зайнятості, ми будемо знати, скільки людей у нас мігрує, скільки працює, скільки хворіє", - зазначив Сухомлин. Те, що всі роботодавці незалежно від форми власності підприємства не надають центру зайнятості в повному обсязі вакансії, які у них є, Сухомлин назвав основною проблемою в роботі центрів зайнятості. "Це створює певний дисбаланс - люди хочуть знайти роботу, а підприємець тримає вакансію і інформацію про неї в Держцентр зайнятості не надає", - констатував ситуацію начальник управління Держцентру зайнятості. А чесно подавати вакансії, за словами Сухомлина, вітчизняного роботодавця в нинішній ситуації можуть мотивувати лише міркування вигоди, якісь економічні стимули з боку держави.

За оцінками роботодавців, на сьогодні "в тіні" працюють близько 5-7 млн. українців.

Джерело: ТСН

Огляд новин за 22.02

Схоже, корабель дружби з Росією, у який так вірили прихильники Партії регіонів, протікає по всім швам. Власне, лише ті, хто безнадійно застряг головою у «совку», могли вірити, що Росії від України потрібна дружба народів, а не Крим і транзит газу. Таких у нас виявилося більшість, як видно з перемоги Януковича на виборах.

Причому проросійські гасла Януковича мали такий же самий односторонній характер, як нинішня невзаємна любов України до Росії. Яник, наприклад, обіцяв покращення стосунків з Москвою – але чи обіцяли це ж саме у Москві? Фіг там. Там лише чекали, коли дурнуватий зек подарує їм Крим на знак своєї полум’яної любові, а потім – мавр зробив свою справу, мавр може іти нах. Все, що отримав Янукович в обмін на подарований Росії Крим – це безкінечна вервечка візитів кремлівської шобли до України і удар вінком по кумполу.

Навіть російський газ, вартість якого, як було обіцяно, знизиться внаслідок підписання харківських статей, все дорожчає і дорожчає. Його ціна ниньки знову виросла на 12%, і вже впритул наблизилися до епічних 300 доларів за тисячу кубометрів, і це вже далеко не пільгова, а цілком європейська ціна.

Причому минулого року «Газпром» зіткнувся з проблемою падіння попиту на свій газ у Європі. Експорт до ЄС за результатами 2009 року впав на 11,5%, оскільки російський газ через високу вартість почав програвати конкуренцію газу з Норвегії, Нідерландів, Катару та інших країн.

В результаті німецькі, турецькі, італійські, французькі компанії-партнери «Газпрому» зажадали від нього зниження цін. В результаті щонайменше п’ять компаній отримали знижки, і середня ціна постачання російського газу до Європи стабілізувалася приблизно на рівні 300 доларів. Однак і це не врятували Росію від того, що Німеччина скоротила закупівлю її газу на чверть, а Франція – на половину.

Отож усі збитки, яких зазнав у Європі «Газпром», нині компенсує йому Україна, яка буде закуповувати російське «блакитне паливо» за європейськими цінами. Правда, витрати на транспортування газу до України на порядок нижчі, ніж до будь-якої іншої країни Європи. Плюс Україна сама є ексклюзивним транспортувальником російського газу, а отже має цілковите право вимагати якщо не системних пільг, то хоча б знижки. А ще ж Яник у Харкові за газ продав Росії Крим. А ціна все одно росте і росте.

І тут вже одне з двох: або виняткове глупство, або гарненька державна зрада.

Ну добре, чорт його забери, той газ. Але чому Росія паралельно дозволяє собі, всупереч «дружбі і братерству», щемити наших постачальників? Скажімо, невдовзі митом буде обкладено вагони українського виробництва. Я прекрасно розумію, навіщо це Путіну – захист вітчизняного виробника плюс відкат. І мені при цьому абсолютно пох на українських олігархів, які контролюють цей сектор промисловості.

Але чому наша любов до Росії має носити односторонній характер?

Володимир Йадороб

Дуже цікаво. У Євросоюзі пропонують менше підгодовувати Східну Європу і більше - Північну Африку. А і то, правильно. У нас люди сумирні, слухняні - і жодної "нестабільності" від них не очікується. А там "кров гаряча, азія", чуть шо - зразу бунтовать і свєргать режими, які обмежують міграцію. (Підписали листа, шо характерно,саме уряди середземноморських країн ЄС). Глави МЗС шести країн Євросоюзу, включаючи Іспанію та Францію, звернулися з листом до глави дипломатії ЄС Кетрін Ештон, в якому пропонують урізати підтримку колишніх радянських республік, сусідів ЄС, на користь держав Північної Африки та Близького Сходу в контексті хвилювань, які сталися там. Масові народні протести в останні тижні охопили арабські держави і вже призвели до падіння правлячих режимів у Єгипті та Тунісі. Лівійський режим на межі. В даний час заворушення тривають в Ємені, Бахрейні та Лівії. Антиурядові виступи пройшли також в Алжирі, Іраку, Ірані, Йорданії. Як пише видання, до листа міністрів закордонних справ Франції, Іспанії, Кіпру, Греції, Мальти та Словенії додається аналітична записка, в якій зазначено, що у 2007-2013 роках ЄС виділив 12 мільйонів євро на надання фінансової підтримки в рамках європейської політики сусідства . На кожного жителя Єгипту з цієї суми, в перерахунку на душу населення, було витрачено лише 1,8 євро, на кожного тунісця - 7 євро, в порівнянні з 25 євро, наприклад, на кожного жителя Молдови. Глави МЗС вважають таку ситуацію "асиметричною". "Ці (фінансові) пакети повинні бути переглянуті у світлі подій, що відбуваються", - цитує EUobserver документ. Міністри пропонують також направити на підтримку країн Північної Африки і Близького Сходу кошти з Європейського фонду розвитку, а також доручити Європейському інвестиційному банку виділити арабським країнам пільгові кредити на найближчі два роки на суму 2,5 мільярда євро. При цьому наголошується, що "важливу" роль у підтримці держав Північної Африки і Близького Сходу, де проходять антиурядові виступи, повинен зіграти Середземноморський союз країн ЄС з 16 державами регіону. Середземноморський союз був створений у липні 2008 року за ініціативою президента Франції Ніколя Саркозі як продовження процесу розвитку партнерства між європейськими державами та країнами Південного Середземномор'я.

Союз, до якого увійшли 43 держави - 27 країн-членів ЄС та 16 країн Південного Середземномор'я, в тому числі Ізраїль і Палестина - покликаний об'єднати зусилля країн регіону у таких сферах, як енергетика, боротьба з забрудненням Середземного моря, продовольча криза, нестача питної води , врегулювання проблем нелегальної міграції та культурний обмін.

Джерело: РІАН

Огляд новин за 21.02

«Регіональні» юристи такі юристи… Приємно слухати, як з чисто дитячою невимушеністю вони здають себе, своїх клієнтів та начальство. Мова, звісно ж, про нардепа-«регіонала» Юрія Воропаєва, який, не на жарт розходившись у одному з нечисленних своїх інтерв’ю, вирішив підвести під монастир усіх, кого тільки зміг згадати.

Взагалі-то я далекий від думки, що народний депутат, більше того – юрист може не знати, що Конституція передбачає виключно особисте голосування народного депутата. В Конституції немає жодних згадок про будь-який спосіб передачі права голосування комусь із колег, друзів, родичів, кредиторів, бізнес-партнерів, юристів і т.д. І тому будь-які подібні дії повинні розцінюватися виключно як порушення Конституції. А будь-які зізнання у такому порушенні Конституції слід вважати явкою з повинною.

«Іноді я прошу проголосувати за мене. От, наприклад, сьогодні з двох до чотирьох я фізично не міг знаходитися в парламенті, виступав на прес-конференції по одному з законопроектів, зареєстрованих у Верховній Раді», - заявив Воропаєв. Цю його фразу сміливо можна заносити до кримінальної справи, а усі законопроекти, проголосовані його карткою у час його відсутності – скасовувати.

Щоправда, якщо піти далі, то потрібно скасовувати ледь не все, що ця Верховна Рада наприймала за час свого існування. Оскільки, скажімо, згаданий тим же Воропаєвим «народний обранець» Ахмєтов взагалі не був на жодному засіданні парламенту з моменту складання присяги.

Цьому можна було б тільки порадіти, оскільки так безглуздо підставитися під статтю ще треба постаратися. І у майбутньому нова влада, яка неминуче прийде на зміну «донецьким», матиме прекрасний спосіб скасувати усі ідіотизми, які ті встигли наухвалювати. І навіть абсолютно стопудові підстави посадити нинішніх коаліціянтів ледь не у повному складі. Бо одні делегували своє право голосувати, інші цим чужим правом скористалися, тобто були співучасниками, а Чечетов цим усім привселюдно керував.

Однак фіг там хто коли-небудь цим буде перейматися. Це тільки перебуваючи в опозиції народні обранці здатні шуміти щодо порушення процедури особистого голосування, та й то не довго і якось сором’язливо. А коли самі стають владою – починають відчувати, наскільки це зручно і корисно для фракційної монолітності та дисципліни. І починають потихеньку робити те ж саме. Згадайте хоча б нещодавні зізнання полум’яного опозиціонера Гєни Москаля у тому, як вони голосують «за того парня».

Під час перебування нинішньої опозиції при владі голосування «один за всіх» було такою ж нормою, як і нині, коли вчорашня опозиція дорвалася до влади. І ніхто нікого за це не щемить і не пресує.

Тому що усім їм глибоко перпендикулярно на цю Конституцію і на цю країну. Тому що, не залежно від сорту, гівно – воно і є гівно, скільки не принюхуйся у сподіванні відчути різницю.

Володимир Йадороб

Історія - як у бойовику: підрізали, впіймали, побили, відпустили. 2 співробітників Державної автомобільної інспекції госпіталізовано внаслідок побиття невідомими в Сімферопольському районі Криму. Про це сказано в повідомленні відділу зв'язків із громадськістю Міністерства внутрішніх справ у Криму - тож, на жаль, ми маємо історію лише з точки зору ментів.

Відповідно до повідомлення, у ніч із 19 на 20 лютого до двох інспекторів ДАІ, які патрулювали на автодорозі "Красноперекопськ - Сімферополь", зернувся водій, який повідомив про порушення правил дорожнього руху в одному з селищ Сімферопольського району.

Інспектори виїхали до відповідного населеного пункту для перевірки інформації. Їх увагу привернув автомобіль ВАЗ-2106, який зупинився за декілька десятків метрів від патрульного автомобіля.

Міліціонери, підійшовши до нього, у світлі фар помітили, як водій машини переліз із водійського місця на заднє сидіння, водночас дівчина, яка сиділа на передньому пасажирському місці, дістала ключі із замка запалювання та передала їх водієві.

Представившись, співробітники ДАІ попросили чоловіка пред'явити документи. Той одразу ж став поводитися вкрай агресивно, почав лаятися, відверто провокуючи конфлікт, при цьому міліціонери помітили, що він перебуває у збудженому стані.

Через декілька хвилин до місця інциденту підійшли ще 3 чоловіків - інших. Несподівано, не промовивши жодного слова, вони збили з ніг старшого наряду, повалили його на землю і почали бити ногами, намагаючись вдарити по голові.

У цей час водій ВАЗ вискочив зі свого автомобіля і накинувся на іншого інспектора. Коли один із працівників міліції спробував викликати підкріплення, нападники вибили рацію в нього з рук і розбили її.

Також було пошкоджено службовий автомобіль ДАІ: порушники стрибали на капоті і били його ногами. Після бійки всі четверо правопорушників зникли.

Співробітників ДАІ госпіталізовано, в обох лікарі попередньо діагностували наявність закритих черепно-мозкових травм, струсу головного мозку, забоїв м'яких тканин обличчя.

Зараз автомобіль, у якому перебували порушники, виявлено. Проводяться пошукові заходи. Дослідчу перевірку за цим фактом здійснює прокуратура Сімферопольського району Криму.