Ще не так давно олігархічні "демократи" з "кольорових" мега-блоків - БЮТу та "Нашої України" - годували українців байками про "непрохідність" "Свободи". Мовляв, "Свобода" – хороші хлопці, але ви за них не голосуйте, бо ж то втрачені голоси". Іще один поширений у середовищі "демократів" (та й і регіоналів) міф, мовляв, "Свобода" — це винятково західноукраїнська партія, яка нібито не здатна здобути перемогу в інших регіонах країни.

Від часу останніх парламентських виборів, рейтинг "Свободи" зріс в 10 (!), разів, в той же час БЮТ втратив понад третину популярності, а рейтинг "Нашої України" минулого року був у межах статистичної похибки.

За результатами виборів до органів місцевого самоврядування, що відбулися у жовтні 2010 року, партія регіонів забезпечила своє керівництво в Верховній Раді Автономної Республіки Крим, та у 19-ти з 24-ох областей України. Ще у двох областях керівниками облрад стали сателіти регіоналів. Але в трьох областях головами облрад стали свободівці: це Олег ПАНЬКЕВИЧ (Львівщина), Олександр СИЧ (Івано-Франківщина), з 2009 року за результатами блискучої перемоги на дотермінових виборах, головою Тернопільської обласної ради є Олексій КАЙДА. По суті, тепер лише "Свобода" є тою силою, що може серйозно протистояти режиму Януковича. "Свобода" вже давно є загальноукраїнською партією, хоч як цього і не намагаються "не помічати" олігархічні сили...

А ТИМ ЧАСОМ, НА ПОЛІТИЧНІЙ МАПІ ЗМІНЮЮТЬСЯ КОЛЬОРИ…

Нижче подано мапу голосування за Всеукраїнське об'єднання "Свобода" на виборах до Верховної Ради 2006 року:

Для партії це була перша самостійна участь у загальноукраїнських виборах. 2007 року, на дотермінових виборах до Верховної Ради, ВО "Свобода" уже подвоїла результат. Тоді партія вперше подолала 3% виборчий бар'єр у трьох областях, а саме: Тернопільській, Івано-Франківській та Львівській. На виборах до Верховної Ради 2007 року проявилася й інша тенденція: партія здобула чимало голосів у центрі країни, зросла підтримка і на півдні та сході.

2010 року вперше участь у виборах брав націоналістичний кандидат – голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег ТЯГНИБОК. Вперше українці отримали можливість не обирати "менше зло", а підтримати свого кандидата-націоналіста. Олег Тягнибок проїхав практично всю Україну, особливу увагу звернув на південні та східні регіони України, і це дало свій результат!

Вперше в деяких областях центральної України зафіксовано результат вищий за середній по країні. Це, зокрема, Київщина, Хмельниччина (в Києві результат був вищий за середній по Україні від самого початку). Підтримка в більшості областей півдня та сходу зросла в 3 –3,5 рази.

"СВОБОДА" ЙДЕ В ЦЕНТР УКРАЇНИ…

На місцевих виборах, що відбулися 30 жовтня 2010 року, "Свобода" здобула представництво у восьми облрадах. Представництво "Свободи" було б набагато вагомішим, якби не масові фальсифікації. Подекуди у "Свободи" вкрали до половини голосів. Як, наприклад, це сталося на Київщині: за екзит-полом "Свобода" мала б отримати 7,6% голосів, а в результаті кишенькові провладні комісії оголосили зовсім інший результат: 3,48%. Звісно, екзит-пол допускає певну похибку, але коли результат відрізняється у більш ніж два (!) рази, це вкрай малоймовірно, і свідчить про масові фальсифікації. Але навіть і ці, спотворені фальсифікаціями результати, не можуть приховати того факту, що "Свобода" вже є найбільшою опозиційною партією в Україні. "Свободівці" тепер є навіть в радах Харківщини та Січеславщини (Дніпропетровщини).

Тепер на Чернігівщині "Свобода" має приблизно таку підтримку, яку чотири роки тому мала на Івано-Франківщині. А в найcхіднішій області, Луганській, зараз "Свобода" отримала результат точнісінько такий, який чотири роки тому партія мала в Києві.

…І НА СХІД!

Втім, ріст і просування "Свободи" на схід не обмежується жовтневими виборами. Так, наприклад, під час довиборів до харківської обласної ради у Кегичівському районі Харківшини кандидат від націоналістів, голова Харківської обласної організації ВО "Свобода Ігор ШВАЙКА отримав 10% голосів, і це другий результат після висуванця від партії регіонів! Показово, що псевдоопозиційні партії на кшталт "Батьківщини" чи "Нашої України" ці вибори взагалі проігнорували…

То хто там "непрохідний"?

Росія може відмовитися від Південного потоку. Нібито Туреччина не дала дозволу на прокладку труби в своїй ексклюзивній економічній зоні. Тож тепер росіяни збираються транспортувати свій газ до Європи не трубопроводом, а у вигляді скрапленого природного газу (СПГ). На що може перетворитися Південний потік і як це позначиться на українській ГТС, ми запитали в експертів.

Сергій Дяченко, провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова:

ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ У ПЕРЕГОВОРАХ З РОСІЄЮ ПОСИЛЮЄТЬСЯ

Я взагалі скептик проекту Південний потік.

По-перше, він надто дорогий, навіть для підводних трубопроводів. Якщо ще Північний потік пролягає на глибині десь до 200 м, то деякі ділянки Південного треба буде прокладати на глибині 2000 м.

По-друге, пріоритетність його для ЄС – це також питання досить сумнівне. Думаю, Євросоюз буде робити ставку на Набукко. Їх цікавить не стільки диверсифікація джерел транспортування, скільки джерел постачання. Для ЄС залучити ресурси Центрально-Азійського та Каспійського регіонів набагато цікавіше, ніж диверсифікувати постачання газу з Росії.

По-третє, якщо в таких обсягах робити обхідні маршрути, виникне питання наповнення газом української ГТС. З точки зору безпеки повністю робити ставку на підводні маршрути – це неправильно. Якщо щось станеться, то ремонтувати їх – це велика проблема, в багатьох випадках вони взагалі ремонту не підлягають. Тому без української ГТС не обійдеться. Тим паче, у кожного трубопроводу є точка рентабельності, пов’язана з обсягами заповнення.

По-четверте, згідно з Третім пакетом суб’єкт-постачальник не має права володіти транспортними активами, тому у Газпрому будуть великі проблеми з юридичним оформленням цих проектів. Звичайно, знаходять обхідні шляхи для цього через якісь дочірні або афільовані структури – але це не просто.

Якщо говорити про термінал СПГ на березі Чорного моря, то він не перекриє тих обсягів транспортування, які хотіла Росія. Це лише 10 мільярдів кубів. До того ж цей проект розтягнутий у часі, не за один рік це робиться. Також не можна забувати про проблему Босфору і Дарданелли, які вже зараз перевантажені. Транспортування СПГ може конкурувати з трубопровідним транспортом на великих дистанціях, більше 2 тисячі кілометрів.

По-п`яте, українська ГТС – це не тільки обсяги транспортування, а й питання безпеки. Вона дуже надійна. Вона диверсифікована. Плюс у нас багато потужних сховищ. Конкурентні переваги нашої ГТС настільки потужні, що розмови Кремля щодо відмов від неї – це тільки політика. Мета Росії – отримати контроль над українською ГТС. Якщо Росія досягне цього, то вона одразу відмовиться від Південного потоку, я в цьому впевнений. Але навіть якщо цього не відбудеться, то проекту Південний потік у тому вигляді, який планувався, вже не буде, це вже зрозуміло.

Для того, щоби коментувати позицію Туреччини, треба нагадати, що вона формується під впливом дуже багатьох політичних та економічних факторів, включаючи стосунки цієї країни із США, НАТО, ЄС та ін. Можливо, Туреччина виторговує собі кращі умови для участі у Південному потоці. Але не будемо забувати, що ця країна є активним учасником Набукко, і мабуть для неї цей проект виглядає більш перспективним.

Для нас як для транспортувальника нинішня ситуація навколо Південного потоку – це дуже позитивний момент. Наша позиція у переговорах з Росією посилюється. Політика України має бути у відстоюванні власних інтересів. Мова повинна йти і про збільшення обсягів транспортування, і про модернізацію, і про збільшення доходів.

Антон Антоненко, експерт з питань енергетики: 

ПІВДЕННИЙ ПОТІК Є ЛИШЕ НА ПАПЕРІ

Чи буде реалізований Південний потік? Сказати дуже важко. На мій погляд, це рекламно-виставково-політичний проект. Його кінцева реалізація дуже залежатиме від політичної кон’юнктури. На сьогодні нічого, окрім якихось розрахунків і коментарів з цього приводу, немає. Південний потік є лише на папері. Схоже, що вражаючі цифри вартості Південного потоку почали діяти навіть на його ініціаторів. І вони почали шукати шляхи реалізації або робити видимість реалізації цього шляхопроводу в дешевший спосіб.

Росії не вдалося домовитися з Туреччиною. За цим стоїть намагання Туреччини отримати знижку за російський газ. Так само Набукко доведеться домовлятися з Туреччиною про прохід цього газопроводу.

Щодо терміналу скрапленого газу. Багато експертів говорить про те, що Газпром може закопати там дуже великі гроші і відтягнути дуже багато часу.

Якщо Південний потік будуть використовувати як важіль політичного впливу та тиску, то перш за все зацікавленість буде в тому, щоб він реалізовувався якомога довше, щоб він був “довгограючою платівкою", за допомогою якої могли торгуватися.

Поки Південний потік “будується”, українська ГТС працює. І це наша вигода. Ми транспортуємо газ, який нібито міг би піти іншим газопроводом.

Українська теза про модернізацію української ГТС, яка б коштувала набагато менше, ніж захмарні плани будувати Південний потік, підтверджується.

Олександр Гудима, народний депутат, міністр палива та енергетики опозиційного уряду:

ЄВРОСОЮЗ ЗАЛУЧИВ ТУРЕЧЧИНУ ДО ГРИ ПРОТИ РОСІЇ

Вплив потоків – і Північного, і Південного, і інших на Україну не треба перебільшувати.

В України є одна головна проблема – замість того, щоб скорочувати споживання газу, ми його нарощуємо, тим самим збільшуємо свою залежність від Росії. Якби ми з кожним роком зменшували імпорт російського газу, тоді б ми розглядали транзит російського газу через нашу територію тільки як спосіб заробити. Сьогодні це є енергетична безпека.

Росія дуже часто робить політичні проекти, щоб збільшити залежність Європи від неї. Сьогодні Кремль, бачачи слабкість української влади, вірить, що може зламати опір кількох і отримати українську ГТС. Якщо це, не дай Боже, станеться, тоді абсолютно нема сенсу їм будувати Південний потік, маючи два канали на ЄС – Північний і український, не кажучи вже, що є невеликий білоруський. Росіяни можуть задовольнити свої газові амбіції.

Росіяни не форсують і не будуть форсувати будівництво Південного потоку. Якщо б вони дуже захотіли, вони б зробили. А так вони мають два варіанти – український і без України. І очікують. Вони це собі можуть дозволити.

Від Росії у газовому питанні Туреччина не залежить. Туреччина сьогодні в значній мірі залежить від позиції провідних держав Євросоюзу, які дадуть їй чи не дадуть “добро” на вступ до ЄС. А Південний потік (зважаючи на те, що Європа зі США не можуть запустити Набукко) є ударом по енергетичній безпеці ЄС. Євросоюз залучив Туреччину до гри проти Росії по Південному потоку. Тим більше, що Туреччина вже має контакти з Росією через так званий Блакитний потік, який йде з півночі Чорного моря у Туреччину і який себе не виправдав, тому що він абсолютно не завантажений. Тож Туреччина не хоче втягувати себе у гру, яка їй не принесе ніяких дивідендів. 

Акваторія Чорного моря така маленька, і пропозиція української влади будувати термінали для збереження скрапленого газу – це авантюра. Кажуть, що термінал буде коштувати 2 мільйони. Але вони обманюють! Це коштуватимуть тільки станції прийому СПГ, а треба ще будувати заводи. До того ж Босфор і Дарданелли настільки завантажені, що Туреччина не дає згоди проходити танкерам.

Нам почала підспівувати у своїх інтересах Росія, говорячи, що вона теж буде будувати на своїй території термінали для заміни трубопровідного способу доставки газу танкерами. Це ж не світові масштаби. Тут Чорне море. Навіщо будувати такі термінали, якщо є шлях через Україну? Це спосіб політичного впливу, а не конкретні проекти, які можуть бути реалізовані у найближчі 10 років.  

Олександр Тодійчук, президент Київського міжнародного енергетичного клубу:

СКРАПЛЕНИЙ ГАЗ – ЦЕ МЕНШЕ ЗЛО ДЛЯ УКРАЇНИ

Південний потік був суто політичний або геополітичний проект. ГТС України і інших держав на Півдні Європи мають великий запас міцності, пропускної здатності, працюють досить надійно, і будь-що інше буде набагато дорожче.

Чорне море має ряд своїх проблем. Росія збудувала Блакитний потік через Туреччину, і він ніяк не запрацює на повну потужність. Він працював тільки під час “другої газової війни” у 2009 році. Разом з тим ЄС досить активно підтримує Набукко.

Туреччина заявила про те, що вона не буде підтримувати Південний потік, що вона не бачить там своїх інтересів. Туреччина прагне в ЄС і намагається бути максимально лояльною до європейських проектів. Вона підтримує Набукко.

Досить цікавою є інформація, що росіяни будуватимуть на Чорноморському узбережжі термінал зрідженого газу, який дозволить транспортувати газ через Босфор танкерами. Це альтернатива Південному газовому потоку. При цьому, думаю, Україна збереже свої перспективи завантаження ГТС.

Якусь частину обсягів газу ми можемо втратити. Але скраплений газ – це менше зло для України у порівнянні з Південним потоком.

Богдан Соколовський, експерт з енергетичних питань, радник екс-президента Віктора Ющенка:

ПІВДЕННИЙ ПОТІК З ТОЧКИ ЗОРУ ЕКОНОМІКИ АБСОЛЮТНО НІКОМУ НЕ ПОТРІБЕН

Південний потік з точки зору економіки абсолютно нікому не потрібен. Росія просто хоче напряму впливати на ЄС і країни, через які планується провести цей потік. З іншого боку, ЄС сподівається, що він вплине через цю трубу на поведінку Росії. Тут йде крупна гра, в якій Україні місця немає.

Доки буде ця торгівля – будувати чи не будувати, доти Україна буде затребувана з точки зору транзиту. Але Україні не треба панікувати, навіть якщо той Південний потік існуватиме. На сьогодні Україна чистого заробітку має 1,3-1,5 мільярди доларів. Але якщо його не буде – це не трагедія, заодно позбавимося і проблем, які створює Росія на голому місці.

Мені видається, що Туреччина намагається для себе виторгувати кращі умови, навіть і в інших сферах. Торгуючись про всілякі газові потоки Туреччина заодно виторгувала для себе доволі комфортні на їх думку (на мою – ні) умови створення ядерного енергетичного комплексу на базі російських технологій. 

Якщо на ринок скрапленого газу вийде Росія, вона буде мати рівні умови з іншими. Тому що через трубний Південний потік умови для всіх інших будуть гірші, з точки зору превалювання Росії. Але сьогодні це вже занадто далеко заглядати.

Нам відомо, що ЄС домовився з країнами Каспійського регіону про те, що буде створюватися так званий Південний коридор, який передбачає транспортування скрапленого газу. На всі ці процеси Україні потрібно реагувати доволі активно. Насамперед, Україна мала б попрацювати над створенням терміналу для зрідженого газу. Чи для себе, чи для транзиту – це завжди вигідно. Тоді ми будемо учасниками гри.

Опитувала Анна Ященко

Джерело: УНІАН

Увесь ґвалт, здійнятий навколо ухвалення оновленого антикорупційного законодавства, є всього-навсього способом увести суспільну увагу від цієї проблеми та зробити видимість боротьби. Адже корупція як явище непоборне до того часу, поки з ним борються самі корупціонери – бізнесмени від влади, що тримаються в кріслах ще з часів Совєцького Союзу. Тому замісць т.зв. боротьби з корупцією в інформаційний простір слід запускати ідею люстрації, що означає повне оновлення владних кадрів. Про це під час круглого столу, присвяченого новому антикорупційному законодавству, що відбувся 18 березня в ІА "МІСТ-Харків", заявили голова Харківського обласного осередку ВО "Свобода" Ігор Швайка та керівник юридичного відділу організації, кандидат юридичних наук Василь Білоус.

Спільно з адвокатом Андрієм Єрьоменком свободівці зазначають: реального ефекту нібито оновлене антикорупційне законодавство не матиме. Василь Білоус зауважує, що в корупційному антирейтингу Україна перебуває за 130 сходинкою поряд з Азербайджаном, Гондурасом та Зімбабве. І в майбутньому істинні показники корупційних правопорушень лише зростатимуть. Більше того – чинна влада скасувала попередні антикорупційні закони (що так-сяк працювали), а новий закон не ухвалили. Таким чином, з 1 січня й мінімум до 5 квітня корупції в державі "не існуватиме". Бо немає чинного законодавчого акту, який би визначав цей термін. Юридично це означає, що покарання за "неіснуючі" дії так само ніхто не несе.

"Концептуально корупцію може бути поборено, якщо в державі є окремий антикорупційний орган – з повноваженнями на рівні Верховної Ради чи Кабміну. Натомісць і в старих, і в нових законах антикорупційну діяльність "розмивають" між МВС, Прокуратурою, СБУ та іншими установами. Кажучи простіше, поки зі згаданим явищем борються всі, реально з ним не бореться ніхто.

Будучи старшим науковим співробітником НУ "Юридична академія України ім. Я. Мудрого", можу сказати, що науковці готові впровадити єдиний реєстр корупційних діянь. Ідеться про інформаційну систему загального доступу – щоби користувач бачив, скільки в цій царині здійснено корупційних дій, скільки покарано, чи не "засвітився" тут чиновник, до якого він йде на прийом… Але чинна влада цю ідею не поспішає втілювати, навпаки – вона зацікавлена зберігати бюрократичний механізм", – заявив Василь Білоус.

Ігор Швайка додає: проблема корупції – це не правова, а політична проблема: "Усі нібито антикорупційні потуги – це усе-рівно, що щире бажання вовків карати самих себе в інтересах овець. Це нонсенс! Подивіться на всі ці дискусії, кого вважати родичем корупціонера, а кого ні. Владці просто вирішують, як старі корупційні схеми показово ліквідувати, але непомітно впровадити нові. Популярним нині є жарт, що новий антикорупційний закон зміцнить сімейні узи чиновників – адже тепер чоловіки зацікавлені уживатися з тещами, на яких вони переписуватимуть всі "активи". Те саме стосується терміну "незаконне збагачення" замісць хабарництва. Гра слів і не більше!".

Лідер Харківської "Свободи" зауважує, що найбільш корумпованими на рівні місцевого самоврядування є царини, що стосуються розподілу земельних ділянок, операцій з нерухомістю та розподілом державного бюджету. Зрозуміло, що всі ці дії за визначенням належатимуть до органів місцевої влади. Питання в тому, що корупцію не викорінити, якщо в цих органах перебувають люди, що ментально сприймають владу як джерело заробітку. Лише виражена політична воля з розчищення владного механізму від "вчорашніх" мінімізує корупційний паразитизм як явище.

Василь Білоус коментує: "Для прикладу, у виші, який я маю честь представляти, наразі на всіх формах навчають 23 тис. осіб. Один випуск дає необхідну кількість грамотних кадрів для певного відомства. Зауважимо, молодих кадрів, що бачать своє покликання в служінні громадянам та основам права. А не в зловживанні повноваженнями заради самозбагачення. Наразі чимало наших студентів шукають роботу де-інде, а на їхніх законних місцях десятиріччями просиджують представники цілих чиновничих династій"…

На запитання кореспондентів про способи боротьби громадян із хабарництвом уже сьогодні правники відповіли, що попри неконкретність антикорупційного законодавства ніхто не скасовував Кримінальний кодекс чи Кодекс про адміністративні правопорушення – нормами, прописаними в них і слід оперувати. Водночас доступні технічні засоби (диктофони чи мобільні телефони з камерами) дають дієву доказову базу для покарання корупціонерів.
Прес-служба Харківської обласної організації ВО "Свобода"

Сьогодні збіглись у часі три дії української влади, які мали б яскраво засвідчити її «демократичність» та «вільнолюбство» і які стали певною несподіванкою для політичних оглядачів.

По-перше, прес-секретарем президента призначено журналістку й редактора Дарку Чепак, добре відому політичній та медіаспільноті своїми демократичними поглядами й діяльністю в ЗМІ.

По-друге, лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко прокуратура люб’язно відпустила до Брюсселя, незважаючи на підписку про невиїзд.

По-третє, не менш люб’язно Юлію Володимирівну запросили на ефір «Великої політики» на провладний телеканал «Інтер».

Здається, така синхронність параду небаченої демократичної щедрості та свободи слова не є випадковою.

Прес-секретаря президентові підбирали більш як рік – і вибір виглядає певним сюрпризом. Адже пані Чепак весь свій немалий творчий шлях проходила, сповідуючи націонал-демократичні принципи й виявляючи європейську налаштованість.

Дарка Чепак

Дарка походить з відомого галицького роду, закінчувала Львівський університет ім. Франка. У Львові була репортером та випусковим редактором телевізійної тижневої програми «Регіон» (Незалежна телевізійна агенція, Львів), співпрацювала з газетами (сторінка «Захід» газети «День», заступник головного редактора газети «Каменяр» Львівського національного університету ім. І.Франка).

У 1999 році пройшла тримісячний курс електронної журналістики в The University of College of Wales (Кардіф, Великобританія); потім два місяці працювала прес-секретарем Коаліції громадських організацій «Свобода вибору».

Після цього почалася співпраця молодої журналістки з Гією Гонгадзе: у 1999-2000-му майже півтора року Дарка працювала випусковим редактором інформаційної служби новин «Вільна хвиля» радіо «Континент», яку очолював Гонгадзе. У квітні – серпні 2000 року – кореспондент «Української правди».

Потім – робота в холдингу «Кореспондент» (в Інтернет-виданні, згодом у журналі), а з 2003-го по 2008 рік пані Чепак – випусковий редактор, заступник шеф-редактора, шеф-редактор служби новин «5-го каналу». Традиційно «помаранчевого» і націонал-демократичного.

З 2008 року обіймала посаду головного редактора «Савік-Шустер-Студії». Ця студія примудрялася брати гроші в «біло-голубих» і влаштовувати для них же на ток-шоу дуже нелегкі словесні баталії з опозицією – і перемагала в них зазвичай саме опозиція.

До того ж Дарка – активна учасниця руху «Стоп цензурі!»

З таким послужним списком – і до Януковича? Чим керувалася сама пані Чепак, сказати важко. Мабуть, невдовзі сама розповість. Як правило, спокушаючи таких людей такими посадами, чиновники підбирають приблизно такі аргументи:

«Ви ж державник (державниця), потрібно захищати інтереси держави, формувати її позитивний імідж. І це ефективніше робити зсередини, потроху переламуючи неправильні, антидемократичні тенденції. Думаєте, «шеф» мені самому (самій) подобається? Та він сатрап і бурбон. Але тільки таким непростим, поступовим шляхом, наступивши собі на горло, забувши про гордість і репутацію, можна змінити його погляд на світ. А отже, і його політику». Ну, і всяке таке... Авторові самому доводилося неодноразово вислуховувати подібні пасажі хитрих вербувальників.

Свого часу такою ж несподіванкою стало призначення прес-секретарем Януковича співробітниці прозахідного і критичного до «біло-голубих» радіо «Свобода» Ганни Герман. Не хотілося б, аби Дарка Чепак повторювала метаморфози теперішньої заступниці глави АП, яка нині незворушно пояснює, чому Чехов – це «великий український поет».

Юлія Тимошенко

...І з Тимошенко несподівано вийшло: її місяцями не пускали за кордон і в ефір «Інтера» (щодо інших телеканалів БЮТ художньо перебільшує), а тут – прорвало.

Поштовхом до таких дій влади могла стати понеділкова телефонна розмова Генсека ООН Гі Муна й гендиректора Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Юкіо Амано, коли було заявлено, що стихійне лихо в Японії актуалізувало необхідність проведення саміту з ядерної безпеки у квітні в Києві. До того ж у квітні заплановано міжнародну конференція, присвячену 25-м роковинам Чорнобильської катастрофи.

Незручно буде приймати сотні гостей з усього світу під інформаційний «акомпанемент» опозиції про «нещасну Юлю», яку не пускають за кордон і на екран, – а він резонуватиме й у закордонних ЗМІ.

А тут ще вкрай непрості переговори про євроінтеграцію. Звичайно, прем’єр Азаров демонструє службовий єврооптимізм і розповідає главі Групи прогресивного альянсу соціалістів і демократів Європарламенту Мартіну Шульцу, що плани України щодо євроінтеграції залишаються незмінними. Україна продовжує наполегливо вести переговори з Євросоюзом, зокрема з представниками Єврокомісії, про створення зони вільної торгівлі в рамках договору про асоціацію.

Але насправді українська дипломатія дедалі більше переконується в тому, що така ніби «пурга», як демократія та свобода слова (вірніше, труднощі з ними), сильно заважає повноцінному діалогу з європейським політикумом та бізнесом. Не Білорусія, звичайно, але питань – задосить.

Віктор Янукович і Жозе Мануель Баррозу

До речі, президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу поставив умовою своєї участі в конференції з Чорнобиля неучасть «бацьки» Олександра Лукашенка. Тепер, за словами глави АП Льовочкіна, «це питання опрацьовується».

Зрештою, якщо українська влада продовжуватиме не звертати уваги на численні заяви європейських та американських політиків з протестами проти вибіркових переслідувань опозиції і порушень свободи слова та ускладнювати сама собі процес європейської інтеграції, вона лише гратиме на руку Кремлю.

Сьогодні Путін з певною тривогою застерігає щодо можливості розбудови кордону проти українських товарів, якщо Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС. А завтра він впевнено тягнутиме Україну в невигідні для неї Митний союз та Єдиний економічний простір, заспокоєний відсутністю європейської альтернативи для України.

Тому кроки щодо демократизації і дотримання свободи слова мають бути не епізодичними й оказіональними, а постійними і послідовними. Інакше європейське майбутнє України перетвориться на пшик.

Микола Писарчук

Джерело: УНІАН

І підбиває на бойкот також Білорусь і Казахстан. Боїться, що Україна Росію непотрібними шапками закидає. Росія має намір не допустити надходження надмірної кількості українських товарів на свої ринки у разі, якщо Україна приєднається до зони вільної торгівлі з Європейським Союзом. Про це сказано в повідомленні прес-служби уряду Росії.

На спільній прес-конференції з прем'єрами Білорусі Володимиром М’ясниковичем і Казахстану Карімом Масимовим 15 березня прем'єр-міністр Росії Володимир Путін зазначив, що рівень митного захисту, передбачений при вступі України до Всесвітньої торговельної організації, більш ніж в 2 рази нижчий, ніж єдиний митний тариф у рамках митного союзу Росії, Білорусі і Казахстану.

"Це означає, що якщо Україна створить зону вільної торгівлі спільно з Євросоюзом і змушена буде поступитися за багатьма позиціями, чутливими для української економіки, то вона, зрозуміло, буде розраховувати, що ці товари підуть на російський ринок. А ми не зможемо цього дозволити собі зробити, і ми змушені будемо почати вибудовувати кордон, інакше нас завалять цими товарами", - сказав він.

При цьому Путін вкотре зазначив, що за участі України інтеграційні процеси, такі як митний союз і Єдиний Економічний Простір, були б повноціннішими. Нагадаємо, раніше Росія висловила думку, що можлива участь України в Митному союзі ЄЕП не суперечить створенню зони вільної торгівлі між Україною і ЄС.

У листопаді 2010 року Президент Віктор Янукович допустив вступ України до Митного союзу у рамках ЄЕП за дотримання всіх необхідних внутрішньодержавних процедур. Перед цим Янукович виключав приєднання України до Митного союзу.

У квітні 2010 європейський комісар з розширення Євросоюзу і політики сусідства Штефан Фюле назвав несумісним створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС та участь української держави в митному союзі в рамках ЄЕП.

Джерело: Украньюс

Український ринок акцій у вівторок продовжив різке зниження за найбільш ліквідними паперами, відкрившись "гепом" вниз через погіршення ситуації на АЕС в японській префектурі Фукусіма. За перші п'ять хвилин торгів індекс "Української біржі" (УБ) упав на 1,84% - до 2554,27 пункта, індекс ПФТС - на 0,37%, до 1032,22 пункта.

Як повідомила фахівець департаменту міжнародних продажів інвестгрупи "Сократ" Валерія Коцур, ринок продовжує перебувати під тиском ситуації в Японії, зокрема, наслідків пожежі на АЕС, що стала наслідком землетрусу. На тлі цих подій японський індекс Nikkei впав під час азіатської сесії більш ніж на 10%, зниженням відкрилися європейські майданчики.

За словами аналітика інвестгрупи "ТАСК" В'ячеслава Іванишина, торговельна активність на українських біржах вранці тримається на середньому рівні, найбільш активні продажі - в гірничо-металургійному секторі.

На УБ в лідерах зниження опинилися акції Авдіївського коксохімічного заводу (-3,89%), Єнакіївського метзаводу (-2,87%) і Райффайзен Банку Аваль (-2,82%).

За прогнозами Іванишина, протягом торговельної сесії вітчизняний ринок стабілізується на досягнутих мінімумах, при цьому можливі спроби викупу найбільш просівших паперів, що буде формувати технічний відкат після різкого зниження на відкритті ринку.

Аналітик нагадав, що у вівторок відбудеться засідання ФРС США, за підсумками якого, ймовірно, буде ухвалено рішення про збереження без змін колишнього курсу кредитно-грошової політики, а також базової процентної ставки, строків та обсягів програми викупу активів за програмою QE2.

Джерело: ГПУ

І це не рахуючи сотні тисяч чи мільйони на заробітках за кордоном. В Україні кількість офіційно зареєстрованих безробітних у лютому 2011 року збільшилася на 5,3%, або на 31,1 тис. осіб, порівняно з січнем ц.р., і на 1 березня становила 616,7 тис. осіб.

Про це повідомили в Державному комітеті статистики України. З початку року кількість безробітних зросла на 13,2%, або на 71,89 тис. осіб (на 1 січня 2011 року кількість безробітних становила 544,9 тис. осіб).

За даними Держкомстату, рівень зареєстрованого безробіття загалом по Україні на 1 березня 2011 року становив 2,2% від загальної кількості населення працездатного віку, що на 0,1 в.п. більше, ніж на 1 лютого ц.р.

Кількість безробітних, які на 1 березня ц.р. отримували допомогу з безробіття, становила 466,3 тис. осіб, що на 4,1%, або на 18,4 тис. осіб, більше порівняно з даними на 1 лютого ц.р.

Середня сума допомоги з безробіття на 1 березня 2011 р. становила 826,14 грн., що на 12,12 грн. більше, ніж на 1 лютого ц.р.

Джерело: Уніан

Директор держдепартаменту надлишкового майна і земель міністерства оборони Олександр Черпицький стверджує, що має у своєму розпорядженні документи, згідно з якими Анатолій Гриценко, в період перебування його на посаді міністра оборони, відмовляється від земель Мінстерства оборони площею по 8,10, 20,30 гектарів.

«Причому це найдорожчі землі оборони. Віддані «за спасибі» під конкретні фірми. Дивлячись на ці документи, розумієш, що Гриценко не цікавлять проблеми армії, озброєння, житла для військових. Одна справа відмовитися від землі на користь органу місцевого самоврядування і зовсім інша, як ми бачимо - відмова, на користь комерційної структури», - заявив Черпицький. За його словами, є більше двох десятків відмовних листів.

«Ось наказ номер 570, в якому міністр оборони Гриценко забирає колегіальне право у всіх структурних підрозділів приймати рішення щодо відчуження землі та залишає це право тільки за собою і довіреними Гриценку людьми. Після цього він дає доручення на Мельника, Мельник сидить у в'язниці. Розмір збитку країні точно визначив суд: 101899 723,87 гривень тільки в оцінці землі, 6498019 гривень - збиток в оцінці нерухомості.

Вартість землі, яку розбазарили, як мінімум у десять разів більше. І є вирок суду сьогодні. Виконавець сидить, а організатор Гриценко - на волі і поки ще не несе відповідальності», - перерахував директор Держдепартаменту.

«Вельмишановний Анатолію Степановичу, - цитує Олександр Черпицький, - холдинг такий-то, звертається до вас з клопотанням погодитися виділити ділянку площею 10,2 га під будівництво готельно-оздоровчого центру Тисовець. Ні про який інвестдоговів, або відшкодування шкоди міністерству оборони тут і мови не заводили. Віддали нібито за так. І таких документів - десятки! Схоже, що це тільки верхівка айсберга».

«Або ось, фірма звертається до Гриценка з проханням передати 13 військових містечок і земельних ділянок, і міністр оборони спокійно затверджує. Ось де кримінал! Ми відпрацювали по всіх документах і прийшли до висновку, що за керівництва Анатолія Степановича армії було завдано колосальних збитків. Від земель оборони безоплатно пішли величезні площі. Ось про що сьогодні потрібно говорити!», - заявив Черпицький.

Також він пропонує показати документ, де міністр оборони Анатолій Степанович у наказі № 171 від 22.03.2005 року призначає Віталія Івановича Попова, генерального директора «Української авіатранспортної компанії», на посаду.

«Так хто повинен відповідати - Попов або ще й міністр, який його призначив? Чому він не побачив кадрову помилку. І чому він сьогодні, будучи Головою Комітету національної безпеки і оборони Верховної Ради, не підняв це питання? Що тут? Невміння бачити очевидних речей, або злочинний умисел?», - запитує Черпицький.

Черпицький заявив, що доклав усіх зусиль, щоб на першій же Колегії міністерства оборони всі ці матеріали були передані в Генеральну прокуратуру України.

«Упевнений, що сьогодні не тільки виконавці будуть сидіти у в'язниці за гріхи керівництва. Будуть відкриті кримінальні справи, і ми побачимо, хто дійсно розбазарював землі оборони. Вивчивши діяльність Гриценка на посаді міністра, ми були шоковані цинічністю, брехливістю і лукавством цієї людини», - сказав він.

Джерело: Коментарі

Наша люба влада підготувала черговий сюрприз для підприємців, а податкова подбала, щоб вони її не забували.

З 2011 року для всіх фізосіб СПД вводиться нова щомісячна форма звітності. Її потрібно подавати і тим, хто на єдиному податку, і тим, хто на загальній системі оподаткування. Навіть якщо у підприємця немає найманих працівників - потрібно щомісяця подавати у податкову порожній бланк.

За неподання передбачені штрафні санкції. Оскільки форму ввели в дію фактично заднім числом, звітність за січень-лютий можна здати до 20-го березня.

Як це вплине на реальне життя? По-перше, кожного мсяця податкова буде переповнена "щасливими" підприємцями. По-друге, значно товщими стануть гаманці податківців, бо не кожен підприємець матиме час та натхнення вистояти чергу. По-третє, така форма щомісячної звітності для всіх фактично зводить нанівець саму суть спрощеної системи і єдиного податку. Адже так чи інакше - ЩОМІСЯЦЯ ВСІМ підприємцям доведеться нести до податкової звіти.

Висновок один - тих людей, які протестували проти переведення спрощенців на загальну систему оподаткування, просто "кинули". Схоже, тим чи іншим методом наша влада вирішила таки знищити спрощенців.

Українська влада не повинна вестися на «понти» Кремля й у жодному разі не демонструвати корумповану полохливість і не здавати українську ГТС... “Південний потік” утрачає будь-який сенс...

РФ роздає знижки на газ – тільки не для України

На тлі громадянської війни в Лівії ціни на нафту б’ють рекорди, а експерти рахують долари в ціні на нафту до початку чергової світової економічної рецесії.

З ціною на газ не все так однозначно. У 2010 році європейські споживачі газу отримали знижки на російський газ. Зокрема, споживачі Німеччини дістали знижку на 8%, Італії – на 16%, Латвії та Естонії – на 15%, а Британія взагалі купувала російський газ на 27% дешевше, ніж у 2009 році.

Нині державна газова корпорація Польщі PGNiG вимагає, щоб Росія знизила вартість поставок до країни на 10%, інакше погрожує звернутися до суду. У листопаді 2010-го Росія і Польща підписали новий газовий контракт до 2022 року (хоча спочатку планувалося до 2037 р.) Як заявив тоді прем’єр-міністр Польщі, «у далекій перспективі обсягів попиту (на російський газ) ми не бачимо».

Причиною «розпродажу» російського газу стала так звана «газова революція» - початок масованого видобутку газу зі сланцевих пород у США (а віднедавна й у Китаї) та приплив у Європу значних обсягів скрапленого газу з Близького Сходу, які раніше споживали США.

Найбільшої знижки на російський газ добилися ті країни, які заздалегідь потурбувалися про будівництво заводів з отримання скрапленого газу та поширили відновлювані джерела енергії. Тільки бізнес, і жодного «братерства». І це при тому, що в Британії з Росією постійні шпигунські скандали, а не так давно Москва піддавала Естонію жорсткій обструкції за «бронзового солдата».

Латвія й Естонія добилися знижки в обмін на збільшення обсягів постачання російського газу: тобто їм Росія платить просто за те, щоб вони не приєдналися до литовських чи польських зусиль із диверсифікації джерел енергопостачання.

Тож ті, хто вкладав в альтернативні джерела видобутку енергоносіїв, нині збивають ціни на енергоносії не лише в себе, а й в усьому світі.

Тим часом Енергетичний саміт Євросоюзу, який відбувся 4 лютого, підтримав масштабне розширення мережі заводів з отримання скрапленого газу в Європі.

У відносинах України з Росією все набагато більш запущено. Хоча Україна є найбільшим споживачем газу Газпрому, у нас чомусь не діє правило «клієнт завжди правий», а все якраз навпаки.

Один із найбільш значних наслідків сланцевої революції – ліквідація формульної прив’язки ціни природного газу до вартості нафтопродуктів на світовому ринку. Це стосується вже більшості споживачів у Європі, але досі не стосується України, ціна на газ для якої жорстко прив’язана до ціни на нафту.

«Знижка на газ» отримана Україною в результаті Харківських угод виявилася цілковито міфічною, якщо порівнювати з ринковими європейськими цінами. Приміром, за даними Нафтогазу, ціна на російський газ для України у 2010 році становила $264 за тисячу кубометрів, у той час як ЄС-27 платив за весь спожитий газ приблизно стільки ж, якщо рахувати середню ціну між російським (близько $290) і скрапленим газом, частка якого у формуванні ціни російського газу для європейських компаній торік зросла подекуди до 30%. Висновок: Чорноморський флот Росії стоїть у нас даром, попри те, що від України до Уренгоя значно ближче, ніж від Франції.

Янукович виявив самостійність?

Проте нещодавно президент Янукович наважився на несподіваний крок. 15 лютого у Вашингтоні уряди України та США підписали меморандум про співробітництво в галузі розвідки сланцевого газу, за яким така розвідка здійснюватиметься за рахунок США. За даними уряду, Україна має одні з найбільших у Європі родовищ горючого сланцю. Також влада заявила про намір України приєднатися до Ініціативи прозорості у видобувних галузях (ЕІТІ).

Президент Віктор Янукович заявив, що очікує від британсько-голландської компанії Shell початку роботи з розвідки й безпосереднього видобування сланцевого газу в Україні. За його словами, ті проблеми, що мали місце між компанією Shell та українською компанією "Укргазвидобування", зокрема в судах, уже завершені. Також усунено "непорозуміння" з податковою та вирішено питання щодо ліцензії для Shell.

Крім того, EuroGas Polska підписала угоду з французькою Total E&P про оцінку та можливу купівлю прав на родовища метану вугільних пластів у Західній Україні. Мова йде про українську частину Люблінського вугільного басейну. "Ми раді, що Total зацікавився нашими нетрадиційними газовими активами в Україні... Наші дослідження вказують, що товщина формацій сланцевого газу на території EuroGas Люблінського басейну в Західній Україні істотно більша, ніж в успішних полях сланцевого газу в США", - заявив голова правління EuroGas Вольфганг Рауболл.

Найбільше інвесторів цікавить розробка родовищ сланцевого газу в Європі, де місткий ринок та найближчі відстані до споживачів. Свою роль у заохоченні пошуків нових шляхів забезпечення газом зіграли й газові війни Росії проти України. Поразки України в цих війнах, що відбулися через некомпетентність і корумпованість влади, в остаточному рахунку не принесли користі й Росії. Її частка в забезпеченні газом ЄС впала з 25% в 2008 році до 23% сьогодні.

Атмосфера у світі нині нагадує "золоту лихоманку". Енергетичні компанії світу спішать нести свої мільярди доларів у родовища, ліцензії і технології, пов’язані з видобутком сланцевого газу.

Міфи російської влади

Ще рік тому газета «2000» громила ідею розробки сланцевого газу. А сьогодні у видобувні активи сланцевого газу входять російські компанії.

Хоча подекуди й досі керівництво Газпрому називає сланцевий газ “блефом”. Так, голова правління Газпрому Олексій Міллер заявив, що «сланцевий газ – це добре спланована світова піар-кампанія, таких піар-кампаній багато: глобальне похолодання, біопаливо».

Хоча щодо «глобального похолодання» ніякої у світі «піар-кампанії» не велося, а говорили натомість про «глобальне потепління», яке багатьма російськими ЗМІ довго трактувалося як міф.

Однак після минулорічної російської спеки навіть голова Газпрому навряд чи назве глобальне потепління міфом.

Тим часом російський проект «Південного потоку» перебуває під загрозою зриву. Сам проект буде дуже дорогим, як і транзит. Усе це на тлі здешевлення газу у світі.

А найголовніше, проходження «Південного потоку» заплановано державами ЄС. Тим часом у Євросоюзі ухвалено так званий Третій енергопакет, який зобов‘язує, щоб газопроводи на території ЄС керувалися незалежними компаніями і були доступні для третіх сторін.

Третій енергопакет, прийнятий Євросоюзом у 2009 році, включає 6 законодавчих актів, що передбачають обмеження на право володіння та управління енерготранспортними мережами з боку вертикально інтегрованих компаній –таких, наприклад, як Газпром. Крім того, передбачено можливість заборони на інвестиції компаній з країн-нечленів ЄС, якщо вони не відповідатимуть вимогам розподілу видобутку й транспорту енергоносіїв або якщо поява цих компаній на ринку ЄС може загрожувати енергобезпеці членів Євросоюзу.

Цей енергопакет стосується як новозбудованих газопроводів, так і вже діючих. Він почав набирати чинності вже нині, у березні 2011 року, а на повну силу діятиме з 2013-го.

На переговорах з російським прем’єр-міністром Путіним у Брюсселі 24 лютого голова Єврокомісії Баррозу заявив, що «розуміє стурбованість Росії», але, мовляв, нічим допомогти не може: ЄС виступає «за повну повагу і виконання свого законодавства» (читай, Третього енергопакету).

На тлі цього в Росії може з’явитися розуміння, що «Південний потік» втрачає будь-який сенс. Звичайно, крім психологічного впливу на виснажені мізки українського керівництва.

Нещодавно російський прем’єр доручив Міненерго опрацювати питання будівництва потужностей з виробництва зрідженого природного газу на узбережжі Чорного моря з метою «опрацювання альтернативних можливостей доставки російського газу європейським споживачам». Путін також нагадав, що Росія планує реалізацію проекту будівництва нового комплексу зі зрідження газу на Ямалі, який також може стати альтернативним варіантом постачання російського газу європейським споживачам. Водночас, за словами заступника голови Російської федеральної агенції з надровикористання Петра Садовника, розробка Штокманського родовища на півночі Росії може бути перенесена ще на 4-5 років до 2018 року.

Дискредитація української ГТС

Паралельно Росія намагається дискредитувати українську газотранспортну систему. Речник ВАТ "Газпром" Сергій Купріянов нещодавно написав відкритого листа, у якому наголосив, що у 2006 та 2009 роках "Україна перекрила свою транзитну систему", а самі газові кризи назвав "газотранзитними". І це при тому, що під час тих криз самі керівники Газпрому неодноразово перед телекамерами «закручували газовий вентиль» на російській території.

Паралельно Росія «закошмарює» українське керівництво своїми ідеями про відбирання української газотранспортної системи через «злиття». Як заявив глава Газпрому Міллер, «якщо відбудеться злиття, ми по максимуму завантажимо ГТС України».

Проте факт залишається незмінним. Найкоротший і найдешевший шлях енергоносіїв з Азії до Європи лежить через Україну.

Російські чиновники визнають, що вартість транзиту газу обома "потоками" в обхід України буде вищою, ніж вартість транзиту нинішніми маршрутами територією України. До того ж український шлях і найнадійніший. Сухопутні ділянки трубопроводів значно легше ремонтуються, ніж морські. А аварій на українських газопроводах досі було суттєво менше, ніж на російських.

Гендиректор ТОВ "Газпромзбут Україна" Анатолій Подмишальський визнав, що для Газпрому неможливо повністю відмовитися від транзиту через Україну. Тому створення спільного підприємства з Україною надзвичайно важливе для Газпрому. Він висловив занепокоєння зношеністю української ГТС, що може створити труднощі для Росії. "У деяких місцях зношеність сягає 90%, і лише в найближчі роки необхідні інвестиції в цю галузь в обсягах не менш як 3 млрд. доларів". Водночас, екс-керівник прес-служби "Нафтогазу України" Валентин Землянський нагадав, що 8 років тому представники російської сторони називали точно такі самі цифри: 90% зношеності і 3 млрд. доларів, але за цей час жодної серйозної аварії на ГТС України не сталося, і система продовжує працювати стабільно.

Третій енергопакет як могильник обхідних газопроводів

Є дуже велика ймовірність, що у світлі зниження цін на газ, збільшення вартості «Південного потоку» й особливо внаслідок дії Третього енергопакету ЄС «Південний потік» так і залишиться накресленим на географічних картах.

Тому кроки, які має зробити влада, – це не вестися на «понти» (дешеві чи недешеві – питання, що мало б цікавити насамперед російських платників податків). Найголовніше – у жодному разі не демонструвати корумповану полохливість і не здавати українську ГТС.

Адже вона в разі побудови заводів з отримання скрапленого газу чи початку видобутку скільки-небудь серйозного обсягу газу з нетрадиційних джерел стане, без перебільшення, золотою жилою для майбутніх поколінь громадян.

Також варто до закінчення дії нинішньої угоди у 2019 році істотно знизити енергозалежність української економіки, яка нині є однією з найвищих у Європі, збудувати завод (а краще кілька) з регазифікації скрапленого газу на українському узбережжі та розвинути власне виробництво газу як з традиційних, так і не традиційних джерел.

Підписавши угоди із США та західними компаніями, Янукович зробив півкроку в цьому напрямі.

За логікою нинішньої влади, «Техас мають грабувати техасці». А Україну, відповідно, «донбасці».

Безумовно, це краще, ніж її грабуватимуть іноземці. Але як би так сказати владі, що було б краще, якби її не грабував ніхто?

Якщо вірити «Вікілікс», російський прем’єр не в захопленні від Януковича.

Останні рішення українського керівництва щодо газу, якщо вони будуть послідовними, навряд чи подобаються Кремлю. Не можна виключати, що саме цим зумовлені останні випади російських ЗМІ. Зокрема відверті й несподівано дошкульні для української влади зізнання розшукуваного «Інтерполом» росіянина Алімжана Тохтахунова (він же «Тайванчик»), здійснені через російський журнал GQ, про те, що він почав вільно їздити до Києва після приходу до влади Януковича.

Олександр Палій, політолог, кандидат політичних наук

Джерело: УНІАН