Янукович знайшов інтерфейс: навіщо влада симулює демократію?

Сьогодні збіглись у часі три дії української влади, які мали б яскраво засвідчити її «демократичність» та «вільнолюбство» і які стали певною несподіванкою для політичних оглядачів.

По-перше, прес-секретарем президента призначено журналістку й редактора Дарку Чепак, добре відому політичній та медіаспільноті своїми демократичними поглядами й діяльністю в ЗМІ.

По-друге, лідера «Батьківщини» Юлію Тимошенко прокуратура люб’язно відпустила до Брюсселя, незважаючи на підписку про невиїзд.

По-третє, не менш люб’язно Юлію Володимирівну запросили на ефір «Великої політики» на провладний телеканал «Інтер».

Здається, така синхронність параду небаченої демократичної щедрості та свободи слова не є випадковою.

Прес-секретаря президентові підбирали більш як рік – і вибір виглядає певним сюрпризом. Адже пані Чепак весь свій немалий творчий шлях проходила, сповідуючи націонал-демократичні принципи й виявляючи європейську налаштованість.

Дарка Чепак

Дарка походить з відомого галицького роду, закінчувала Львівський університет ім. Франка. У Львові була репортером та випусковим редактором телевізійної тижневої програми «Регіон» (Незалежна телевізійна агенція, Львів), співпрацювала з газетами (сторінка «Захід» газети «День», заступник головного редактора газети «Каменяр» Львівського національного університету ім. І.Франка).

У 1999 році пройшла тримісячний курс електронної журналістики в The University of College of Wales (Кардіф, Великобританія); потім два місяці працювала прес-секретарем Коаліції громадських організацій «Свобода вибору».

Після цього почалася співпраця молодої журналістки з Гією Гонгадзе: у 1999-2000-му майже півтора року Дарка працювала випусковим редактором інформаційної служби новин «Вільна хвиля» радіо «Континент», яку очолював Гонгадзе. У квітні – серпні 2000 року – кореспондент «Української правди».

Потім – робота в холдингу «Кореспондент» (в Інтернет-виданні, згодом у журналі), а з 2003-го по 2008 рік пані Чепак – випусковий редактор, заступник шеф-редактора, шеф-редактор служби новин «5-го каналу». Традиційно «помаранчевого» і націонал-демократичного.

З 2008 року обіймала посаду головного редактора «Савік-Шустер-Студії». Ця студія примудрялася брати гроші в «біло-голубих» і влаштовувати для них же на ток-шоу дуже нелегкі словесні баталії з опозицією – і перемагала в них зазвичай саме опозиція.

До того ж Дарка – активна учасниця руху «Стоп цензурі!»

З таким послужним списком – і до Януковича? Чим керувалася сама пані Чепак, сказати важко. Мабуть, невдовзі сама розповість. Як правило, спокушаючи таких людей такими посадами, чиновники підбирають приблизно такі аргументи:

«Ви ж державник (державниця), потрібно захищати інтереси держави, формувати її позитивний імідж. І це ефективніше робити зсередини, потроху переламуючи неправильні, антидемократичні тенденції. Думаєте, «шеф» мені самому (самій) подобається? Та він сатрап і бурбон. Але тільки таким непростим, поступовим шляхом, наступивши собі на горло, забувши про гордість і репутацію, можна змінити його погляд на світ. А отже, і його політику». Ну, і всяке таке... Авторові самому доводилося неодноразово вислуховувати подібні пасажі хитрих вербувальників.

Свого часу такою ж несподіванкою стало призначення прес-секретарем Януковича співробітниці прозахідного і критичного до «біло-голубих» радіо «Свобода» Ганни Герман. Не хотілося б, аби Дарка Чепак повторювала метаморфози теперішньої заступниці глави АП, яка нині незворушно пояснює, чому Чехов – це «великий український поет».

Юлія Тимошенко

...І з Тимошенко несподівано вийшло: її місяцями не пускали за кордон і в ефір «Інтера» (щодо інших телеканалів БЮТ художньо перебільшує), а тут – прорвало.

Поштовхом до таких дій влади могла стати понеділкова телефонна розмова Генсека ООН Гі Муна й гендиректора Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Юкіо Амано, коли було заявлено, що стихійне лихо в Японії актуалізувало необхідність проведення саміту з ядерної безпеки у квітні в Києві. До того ж у квітні заплановано міжнародну конференція, присвячену 25-м роковинам Чорнобильської катастрофи.

Незручно буде приймати сотні гостей з усього світу під інформаційний «акомпанемент» опозиції про «нещасну Юлю», яку не пускають за кордон і на екран, – а він резонуватиме й у закордонних ЗМІ.

А тут ще вкрай непрості переговори про євроінтеграцію. Звичайно, прем’єр Азаров демонструє службовий єврооптимізм і розповідає главі Групи прогресивного альянсу соціалістів і демократів Європарламенту Мартіну Шульцу, що плани України щодо євроінтеграції залишаються незмінними. Україна продовжує наполегливо вести переговори з Євросоюзом, зокрема з представниками Єврокомісії, про створення зони вільної торгівлі в рамках договору про асоціацію.

Але насправді українська дипломатія дедалі більше переконується в тому, що така ніби «пурга», як демократія та свобода слова (вірніше, труднощі з ними), сильно заважає повноцінному діалогу з європейським політикумом та бізнесом. Не Білорусія, звичайно, але питань – задосить.

Віктор Янукович і Жозе Мануель Баррозу

До речі, президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу поставив умовою своєї участі в конференції з Чорнобиля неучасть «бацьки» Олександра Лукашенка. Тепер, за словами глави АП Льовочкіна, «це питання опрацьовується».

Зрештою, якщо українська влада продовжуватиме не звертати уваги на численні заяви європейських та американських політиків з протестами проти вибіркових переслідувань опозиції і порушень свободи слова та ускладнювати сама собі процес європейської інтеграції, вона лише гратиме на руку Кремлю.

Сьогодні Путін з певною тривогою застерігає щодо можливості розбудови кордону проти українських товарів, якщо Україна створить зону вільної торгівлі з ЄС. А завтра він впевнено тягнутиме Україну в невигідні для неї Митний союз та Єдиний економічний простір, заспокоєний відсутністю європейської альтернативи для України.

Тому кроки щодо демократизації і дотримання свободи слова мають бути не епізодичними й оказіональними, а постійними і послідовними. Інакше європейське майбутнє України перетвориться на пшик.

Микола Писарчук

Джерело: УНІАН