Крути 2011

…У Крутах було людно, навіть попри мороз та нещадний вітер. Довгі ряди автобусів та автомобілів, вишикувані на полі по інший бік від пам’ятника полеглим героям, охороняла незвично чемна міліція. І навіть допомагала правильно припаркуватися тим, хто прибуває. Їх переважно централізовано звозили різні політичні сили.

Люди виходили з автобусів, шикувалися у колони, керівники груп роздавали прапори – і всі рушали до залізничного переїзду. Мимо проносилися електрички, машиністи сигналили колонам, пасажири махали руками, їм махали у відповідь. Молоді дівчата роздавали листівки, де величезними буквами було написано дослівно «Герої Крути». «Пля, за шо не візьмуцця – все через сраку», - сміялися люди.

Найбільше було прапорів «Свободи», керівники якої вочевидь потурбувалися, щоб на кожного з привезених прихильників було щонайменше по одному прапору. Поряд мелькали прапори «Української народної партії» Костенка, «За Україну» Кириленка, а також де-не-де – помаранчеві реліквії часів Майдану, з гербом у вигляді підкови, знаку оклику та написом «Так!».

Однак ніде не було видно прапорів «Батьківщини» чи «Фронту змін». Схоже, Юля і Арсеній дружно вирішили не світитися у такій відверто антиросійській компанії. Російські друзі можуть неправильно зрозуміти. Та й все-таки одна справа святкувати День Злуки у центрі Києва і у присутності десятка тисяч прихильників, а зовсім інша – чорт-зна де у чистім полі і в лютий мороз. Тут і телевізійна «картинка» буде явно не така ефектна, і контингент занадто правий – існує небезпека, що і ту яку-не-яку картинку хтось таки зіпсує, як ото нещодавно Ющенків похід до прокуратури.

Але і без їхніх стягів кількість прапорів на кожного присутнього зашкалювала. Причому настільки, що тим, хто не спромігся втрапити у перші ряди, через цю стіну з полотнищ та телескопічних держалн розгледіти виступаючих було геть неможливо.

Натомість Яник хоч сам особисто і не ризикнув приїхати, проте неподалік майоріло його полотнище в синьо-жовтих тонах із написом «Вшануймо пам'ять загиблих. Один народ, одна історія». Ліпити на цей плакат свою фізіономію Яник не став, очевидно, добре розуміючи, що у такому випадку плакат не протримається цілим і години.

Така кількість політичної реклами все ж передбачала, що хтось із поважних гостей таки припреться обісрати день пам’яті героїв своєю присутністю. Так воно, врешті, і сталося. Першим притарабанився і поліз до мікрофона екс-депутат Іван Заєць. Його промова, здається, аніскільки не змінилася ще з часу заснування Руху, отож слухали його неуважно, а аплодували переважно з полегшення, що він замовк. Далі з’явився В’ячеслав Кириленко, і про нього ведучий мітингу навіть оголосив у мікрофон.

А потім натовп насторожено загудів – до мікрофону припхався Ющенко у супроводі свого Наливайченка. Говорив традиційно проповідями, не помічаючи сердитого гулу, не чуючи матюків та не звертаючи уваги на дулі, які йому тицяли сивочолі діди у військових одностроях. Увесь цей час Наливайченко стояв і дурнувато посміхався, не виймаючи рук із кишень. Месія токував, як глухар у період шлюбних ігор, і навіть не помітив, як добра половина присутніх попрямувала до МНС-івських наметів, де безкоштовно роздавали гарячий куліш, бутерброди з салом і часником та гарячий чай.

«Спаскудило увесь день», - плювався сивочолий дідо у вишиванці, човгаючи через залізничний перехід до автобусу…

Володимир Йадороб