Вечірня магія Городища біля Шепетівки

  • 24.11.21, 20:01
Як і майже всі, хто зрештою потрапляв у це село, я узнав про нього суто випадково. Як і майже всі, не очікував нічого особливого, але отримав дуже хороші враження. Головним чином завдяки монастирю, але й саме по собі це село мало би бути у всіх путівниках як мінімум Хмельниччини, тим більше, це всього якихось вісім кілометрів від Шепетівки.

1. Не на користь популяризації грає і широко використовувана назва. Без жодного на те плану, для мене це було вже третє Городище, після нічим не примітного села під Літином та цікавого міста на Черкащині.


[ Читати і дивитись далі ]

Шепетівка. Не останнє місто Землі

  • 22.11.21, 20:01
Питання про відвідування Шепетівки ніколи у мене не стояло на порядку денному, але й проблеми такої теж не виникало. Один із найбільших транспортних вузлів заходу України, звідки лише залізниця розгалужується у п’яти напрямках, само собою рано чи пізно тут мала з’явитися зупинка довша, ніж просто пересадка з поїзда на поїзд. Що й трапилося минулого літа.


[ Читати і дивитись далі ]

Полонне. Тисяча років як один день

  • 19.11.21, 19:01
Низька активність подорожей українців у травні-липні року, що минає (спричинена, очевидно, страхом вірусу), встигла мене розбалувати. Квитки на транспорт та готелі можна було бронювати буквально за день-два до вихідних, орієнтуючись на якусь область за кращим прогнозом погоди. Та поступово народ розкачався і одного прекрасного понеділка я з подивом виявив, що на найближчі вихідні забрано тупо все в нуль. Довелось на ходу викручуватися і з гівна і палок зліпити й реалізувати поїздку хоча би на північ Хмельниччини. План на неї у мене був намальований давно, хоча здійснювати його не те що б сильно хотілося, бо вийшов трохи всратий – за два дні в підсумку я находив пішки кілометрів 55-60.

1. А почалося все з міста Полонне, примітного хоча би тим, що вперше у літописах згадується в 996 році, тобто вже відсвяткувало тисячолітній ювілей. Загалом у туристичних колах місто відоме, найперше завдяки 400-річному костьолу та прилеглих до нього простіших центральних пам’ятках. Хоча насправді знайти там можна набагато більше, головною завадою стає гігантська, як для 20-тисячного містечка, відстань між цікавими точками. І я теж побачив не все, але показати є що, в тому числі майже ексклюзивного. І костьол увагою не омину, він дійсно чарівний.


[ Читати і дивитись далі ]

Монте. Райський сад Мадейри з азійським присмаком

  • 17.11.21, 20:11
Найгарнішим ботанічним садом острова Мадейра найчастіше по праву називають Монте, що знаходиться на північ від Фуншала на схилах однойменної гори.


[ Читати і дивитись далі ]

Пужмерки. І живі не позаздрять мертвим

  • 15.11.21, 19:39
Мої звичні криворізькі велошляхи дуже часто пролягають повз це місце, хоча майже ніколи не заходять на нього. Не через якісь там потенційні труднощі, а швидше тому, що воно саме мене відштовхує. Хай скільки свого часу я облазив провальних воронок Кривбасу, в тому числі деякі саме на дні, ця завжди залишиться особливою. Колишнє селище, давно поглинуте й перетравлене містом, назва якого може виплисти лише на старих картах та у головах краєзнавців. Тут можна в буквальному сенсі побачити, як земля уходить із-під ніг, а про людей нагадує лише покинутий некрополь, найстрашніший із усіх, що я знаю.


[ Читати і дивитись далі ]

Пологи. Ще одне місто залізничників

  • 13.11.21, 19:41
Пологи – це не тільки процес, а й маленьке місто та значний транспортний вузол у східній частині Запорізької області. Ця точка на карті у моїх планах з’явилася завдяки питанню «що можна подивитися десь на півдорозі з Гуляйполя до Запоріжжя», заочно вигравши цю битву у кількох конкурентів.

1. Хоч що-небудь цікаве в абсолютно невідомому місті обіцяла залізниця, завдяки якій воно і виникло. На свій сором, я тут нею так і не скористався за призначенням, обмежившись маршрутками. Хоча це й не проблема, від площі, яку автовокзал ділить із ринком із хитрою назвою «Хитрий» до залізниці буквально метрів 200-300.


[ Читати і дивитись далі ]

Гуляй, поле!

  • 11.11.21, 20:02
Якби місто, де народився Нестор Махно, від початку мало якусь інакшу назву, певно, варто було б його перейменувати у щось подібне – так вона пасує неформальній столиці єдиної в історії анархічної республіки, хоча поняття столиці і республіки тут більше умовні. Аж надто ідеалістичне державне формування, нездійсненне і приречене на провал, мабуть, тому й багатьом симпатичне без жодної видимої причини. Як і його ватажок, життя якого було коротким яскравим спалахом з очікуваним сумним кінцем. При всій суперечливості персони Махна, його умудряються зараховувати до «своїх» не тільки анархісти, а й протилежні по своїй суті сили.

1. Після забуття та однозначного зарахування до злодіїв у радянській історії, він досить неочікувано зробився цілком позитивним персонажем у незалежній Україні (та й що з того, що був затятим ворогом Петлюри, наприклад). А в Гуляйполі, складається враження, це буквально ікона та головний туристичний бренд.


[ Читати і дивитись далі ]

Сім

  • 08.11.21, 19:34

У кожного в житті є важливі приємні дати, відсутні в офіційних календарях, пов’язані суто з чимось особистим. Для мене один із таких днів випадає якраз на сьогодні, адже саме цього дня сім років тому я переїхав жити до Вінниці, перед тим евакуювавшись із Криму. І приводів шкодувати про це досі жодного не було. Той рідкісний момент, коли найкраще за масовим сприйняттям місто України дійсно є найкращим. Незважаючи на те, що так і не навчився ладити з його корінними мешканцями, хіба що з такими ж мігрантами, як я сам чи тими, хто випадав з місцевої реальності хоч на кілька років.


1. Публікації під своє свято я роблю далеко не завжди, але тут якраз так співпало, що трохи фоток назбиралося. Восени моя мандрівна активність падає, частково від перенасичення і втоми, частково в останні два роки у зв’язку з сезонним піком однієї популярної ГРВІ. І тут доречно згадати, що за красою і душевним спокоєм не обов’язково їхати до чорта на роги, а ось же воно, все й так поруч.



[ Читати і дивитись далі ]

Фуншал, частина 3. Всього потроху

  • 06.11.21, 19:30

На заключну замітку про столицю Мадейри я залишив усе, що не влізло в дві попередні. Хоча від цього воно не стає менш вартісним, а місцями мова якраз про те, що сподобалося найбільше.


1. Умовно цю третю частину можна поділити також натроє, а почати хочу взагалі із видів світанкового неба з вікна готелю, ну хоча б тому що я про них тупо забув, коли розказував про готель та його околиці.



[ Читати і дивитись далі ]

Молочанськ. Гальбштадт, який ми втратили

  • 04.11.21, 19:32

Якщо сказати комусь, що в липні 2021 року я їздив у Гальбштадт, перші асоціації у людей найпевніше будуть про Німеччину чи Австрію, та точно не про Запорізьку область. Але ж насправді він саме тут і є, бо мова про місто Молочанськ, що мало таку назву до 1915 й у 1941-43 роках, і зовсім не випадково.



[ Читати і дивитись далі ]