Якось, під час одного з численних денних переїздів із Вінниці в Київ чи назад, на одній із станцій краєм ока запримітив дуже симпатичну водонапірну вежу. Інтерсіті там, звісно, і не думав ставати, але назву станції я таки вловив – Кожанка. І коли вкотре треба було їхати на вечір у Київ, але при цьому ніхто не заважав вирушити аж зранку і без поспіху, по дорозі нарешті здійснив вилазку до Кожанки і не тільки. [Приєднана...

Читати далі...

Мені поки ще мало доводилось подорожувати Київською областю, але навряд чи помилюсь, якщо назву Богуслав одним із найгарніших її міст. Старовинної архітектури тут не так багато, але це сповна компенсується фантастичною природою на річці Рось, яка виглядає приголомшливо навіть всередині листопада. [Приєднана картинка] ...

Читати далі...

Зазвичай коли порівнюють розміри якогось міста із своїм давнім прототипом, останній займає лише мізерну частку себе сучасного. У випадку з Галичем усе навпаки: теперішній центр міста – це була тільки околиця з торговими рядами і пристанню, а весь княжий град простирався набагато далі, і більшість його пам’яток знаходиться у сучасному селі Крилос. Галич (той що райцентр) я відвідав у липні 2017 року, і відкладати решту надовго не хотілось. Моє повернення до стародавньої столиці стало...

Читати далі...

Ранок осінній, туманний та вогкий. Крізь імлу все ж роздивляюсь завчасно із вікна маршрутки свою першу на цей день зупинку – Кирнасівку. Вискакую і одразу ж прямую в магазинчик за чаєм – на щастя, у всіх магазинчиках селища, куди я заходив, його роблять. Життя одразу стає веселішим. [Приєднана...

Читати далі...

Першу замітку про Будапешт я закінчив на підході до замку Вайдахуняд – одного з найдивніших, що мені довелось бачити. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

У Будапешті закінчувалась моя осіння відпустка, звідси ж почалась і справжня осінь. Один день, щоб поверхнево оглянути це величезне місто, записати собі в актив одинадцяту країну і дати нашим водіям відпочити необхідні години згідно з європейським законодавством. [Приєднана...

Читати далі...

Іллінці відносяться до тих маленьких міст, які, попри свій розмір, дійсно виглядають як місто. Самодостатня інфраструктура, багатоповерхівки, учбові заклади, заводи й відпочинкові зони, усе тут є. Також Іллінці в останні роки традиційно лідирують в економічному розвитку серед райцентрів Вінниччини. Але їхав я сюди, звісно, дивитись не на розквітаючі заводи, а історичні цікавинки, які також присутні у достатній кількості. [Приєднана...

Читати далі...

Цього разу відправляємось до села Бабин, що в Іллінецькому районі на Вінниччині (а всього їх з такою назвою в Україні п’ять). Невідомий для широкого загалу і осторонь головних доріг, Бабин приховує в собі пару таємничих історичних цікавинок, які з радістю покаже тим, хто все ж не поліниться сюди доїхати. [Приєднана...

Читати далі...

Тут, власне, яке діло. Піднапрягся я і здійснив одну зі своїх давніх (ще десь зі шкільного віку) мрій – видати книжку. З ISBN, блекджеком і твердою палітуркою. Все-таки списані від руки листки та файли на електронному носії – то одне, а коли це все можна помацати руками – зовсім інше. До книжки увійшло 25 оповідань за 15 років, усього аж 354 сторінки і грам триста макулатури на кожен екземпляр мого особистого щастя. Значна частина оповідань (але не всі) з’являлась у цьому блозі...

Читати далі...

Прогулянка парком Крка була заключною частиною моєї хорватської відпустки. Це місце вважається одним із найгарніших в країні, поступаючись популярністю хіба Плітвіцьким озерам. [Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]