Херсон, ч. 3. Стріт-арт та Дніпро

2. …бо спочатку хотілося б показати стріт-арт, котрого тут виявилося на диво багато. Вуличні картини добряче додають колориту старому місту, та й не тільки йому.

3.

4. Хранителька руїни на Гімназичній вулиці.

5. Цілий ряд морських чудовиськ живе на паркані водоканалу.

6. Якщо довго вдивлятися в цю картину, можна побачити бабку йошку на одній із риб.

7.

8. Та й чудовиська не тільки морські там водяться…

9. Сумна пташка.

10. Більшість арту явно створена одним художником із дуже своєрідним стилем.

11.

12. Це просто на вулиці Суворова, місцевій стометрівці.

13. Скульптури також тримають марку.

14. Мурали, намальовані іншими творцями, помітно відрізняються.

15.

16.

17. Популярна деінде тема з віршами на стінах у Херсоні зустрілась тільки раз.

18. Окремо варто відзначити тематичне оформлення кафе «Кіт на даху».

19.

20. Воно близько до центру, тому очевидно я мав стати їх клієнтом, цілком можливо, постійним… якби не той сумний факт, що кафе не пережило карантин.

21.

22. Пишуть, що в його оформленні присутні близько 400(!) котів, із яких я побачив лише зовнішніх. Наглядний приклад тупих наслідків тупого локдауну. Ми ж не дарма навернули малий бізнес і всю весну втикали вдома, аби через три місяці мати по 2 тисячі нових хворих на день.

23.

24.

25. Також у процесі блукання натрапив на дві мозаїки.

26.

27. І окремий шик – розмаїття каналізаційних люків:

28.

29.

Ну а тепер, як обіцяв, Дніпро. Херсон проектувався найперше як потужний порт та верфі, сховані у Дніпро-Бузькому лимані. Правда, лиман, мілкий і порожистий, для цього не дуже годився, тож з часом ці функції відтягнули на себе Миколаїв з Одесою. Але велика вода так само відіграє неабияку роль у житті міста.

30. Цільної набережної в Херсоні немає, доступ до річки представлений фрагментами, розділеними портами і промзонами. Рухатись по ним будемо проти течії або із заходу на схід, починаючи із гідропарку.

31. Гідропарк – досить віддалений край міста, хоча доїхати туди нескладно. Власне, знаходиться він на острові імені 2020 року, тобто Карантинному, між основним руслом Дніпра та Кошовою протокою. Це було взагалі перше місце, куди я поїхав у Херсоні одразу після заселення, не дарма прихопивши плавки і рушник. Пляж гідропарку виявився цілком пристойним, що дало змогу відкрити купальний сезон у перший день відпустки. І взагалі там дуже добре.

32. Від пляжу до меншого острову Малий Потьомкінський веде оригінальний пішохідний міст із недобудованим танкером в основі.

33. Про «водяну» сутність міста говорить також те, що тут часто зустрічаються не тільки рибаки, а й рибачки.

34. На маленькому острові цивілізація тільки біля мосту, а далі стежки швидко уводять в лісову глушину та до забутих тихих озер, де хіба що русалок не вистачає.

35. Зате там знайшовся маленький звіринець із вільним входом. Щаслива його частина представлена загоном з козами, котрих радісно годує приїжджа дітлашня, а нещасна – кроликами і єнотами в клітках. Не Асканія-Нова, що тут ще сказати.

36. Хоча декому норм.

37. Наступна важлива точка на Дніпрі знаходиться на південному кінці проспекту Ушакова, це річморвокзал. По боках він оточений одразу двома портами, річковим із заходу та морським зі сходу. Не знаю, у якому стані порти, але стан вокзалу плачевний і дуже промовистий на тлі усього, що відбувається в місті. Особливо промовисте оте дерево на даху.

38. На протилежному березі можна роздивитись будівлю яхт-клубу (1883) з красивою витонченою вежею.

39. За морським портом знаходиться перша з міських набережних. Дорогою до неї випадково втрапив у парк Юрського періоду у дворі готелю «Фрегат». Ящери натурально рухались, тільки сфотографувати їх через наплив людей було нереально.

40. Все більш популярна освіжаюча рамка, така актуальна влітку для південного міста.

41. До набережних я добирався якось щораз під вечір, коли ентузіазму для фото не лишалось, а може, просто там і немає нічого особливого. Пам’ятник на честь першого корабля Чорноморського флоту:

42. Присутня і гармата, так само постійно обліплена дітьми.

43. Друга набережна знаходиться навпроти Херсонської фортеці. До неї веде алея через парк Слави із розмашистим меморіальним комплексом навкруги. Із алеї відкривається вид на зелені-зелені плавні на тому березі, хоча з весни вони запам’яталися мені вмираючими у пекельних пожежах, просто тому що це комусь було вигідно.

44. Вінчає комплекс статуя Перемоги, грізно розвернута лицем кудись в сторону Криму.

45. Внизу розвертається власне набережна, нічим не примітна, але дуже симпатична в оцих синьо-зелених кольорах.

46. Візуальної насолоди у Херсоні взагалі багато, цього не віднімеш.

47.

48. Збоку вільний доступ до води обривається черговою промзоною. За парканом із черговим муралом видніються руїни чергових старовинних будівель, конкретно пивзаводу. Як і багато інших у цьому місті, недосяжних для огляду.

То було останнє місце, яким я бродив останнього із численних вечорів у Херсоні, котрий став моєю базою для подорожей по західній частині області на добрий шмат відпустки. Наступного ранку я покинув це місто і вирушив на схід. Попри таку кількість цікавинок, побачених за ці дні, я уже тоді знав, що скучати за ним не буду.

У наступних «відпускних» частинах нарешті виберусь із бетонного полону на природу. Але спочатку треба закінчити з липневими вихідними на Донбасі.