Заббар і Калкара. А шо там, за фортечними мурами?

Оглянувши популярні мальтійські Три міста Великої гавані, вийдемо трохи за їх межі – там теж цікаво. Варто покинути розкручену багатолюдну зону всередині фортечних бастіонів, і потрапляєш у зовсім інший світ. Туристів та гамору тут практично немає, лише традиційний уклад мальтійського життя і невідомі широкому загалу пам’ятки, що не заважає їм бути вражаючими.

1. Почнемо із міста Заббар, що на південний схід від Бормли. Так як Бормла вся досі оточена фортечними мурами, вихід із одного населеного пункту в інший здійснюється через ворота. У даному випадку, через браму Нотр Дам.

3. Там ходив пішки, мінімальні відстані на острові іноді дозволяли не заморочуватися з автобусами. Тим не менш, Заббар крутиться в районі 4-5 місця за кількістю населення на Мальті (15,4 тис.)

5. Меморіал Другої Світової:

6. Узагалі ж прийшов я сюди не наугад, а цілеспрямовано, заради міського собору. Він стоїть у перспективі вулиці Is-Santwarju, тому чудово видимий здалеку. Але вдало обране місце, то лише один з його плюсів.

Мальтійські церкви між собою здебільшого схожі: барокові, з пісковика і по мірі огляду починають приїдатись. Але не ця. Певно, не буду далекий від істини, якщо самовпевнено назву її найгарнішою на Мальті, із тих, що бачив, – так точно.

7. Офіційно зветься парафіяльний собор Богоматері Милосердної, будівництво завершилося в 1660 чи 1696 році.

8. Той випадок, коли маса декору та скульптур не створюють відчуття бутафорії чи пряничного будиночка. Все гармонійно, доречно і на своєму місці.

10. Апостоли Петро і Павло благословляють Заббар.

11. До повного щастя, було відчинено.

12. Центровою вівтарною іконою служить «Мадонна з дитям» 1715 року роботи художника Алессіо Ерарді.

13. ОргАн:

14. Всередині ведуться якісь незначні реставраційні роботи, збоку вівтаря сиділо кілька дядьків-ремонтників, судячи з одягу. Відпочивали, бесідували, а головне, не звертали на мене жодної уваги, і було скільки хочеш часу бродити по храму із відкритим від захвату ротом і споглядати.

15.

16.

17. Та задивлятись нагору, шию теж добре розім’яв. Це ж казка якась:

18.

19.

20. Фрагмент стелі:

21. Вітражі:

22. По самому Заббару теж трохи пройшовся, в районах історичної забудови він справляє приємне враження.

23. Хоч і дивне у своїй безлюдності на тлі туристичних міст.

24.

25. Суто місцеві фішки присутні, колотушки та його котєйшество.

26.

27. І навіть трешачок до Хелловіна, що якраз наближався.

Розібравшись із Заббаром, перемістимось у Калкару, також суміжну до Трьох міст. Це досить велике за площею село, що займає крайні два миса південного узбережжя Великої гавані, там де вона переходить у відкрите море.

28. Як і в випадку Заббару, Калкара починається одразу за мурами Трьох міст (а саме Біргу) і просто з мурів відкриваються панорами її кам’яних джунглів.

29.

30. Церква св. Йосипа, як я зрозумів, уже післявоєнна.

31.

32. Гавань:

33. Підростаюче покоління рибалок.

34. Бастіони Біргу звідси виглядають просто еталонно красиво.

Житлова частина Калкари невелика відносно всієї її площі, а найцікавіше знаходиться на незаселеній північній стороні та обох мисах.

35. Перший займає вілла Бігі (Bighi). Збудована як палаццо за часів ордена св. Іоанна в 1675 році. Довгий час її займав карантин та військовий госпіталь (1832-1970), зараз використовується для проведення урочистих подій, весіль і т. д.

36.

37. Це вже не згадаю що.

38. Військово-морський цвинтар. Має дві збережені автентичні брами, одна зачинена, через другу можна зайти подивитись.

39.

Північне узбережжя Калкари – знахідка для любителів фортів, їх тут одразу три, хоча зайти всередину можна тільки в один.

40. Крайній із заходу форт на мисі називається Рікасолі, постав стараннями того ж таки ордену св. Іоанна в 1670-98 роках. Зараз там час від часу знімають історичні фільми, територія контролюється Malta Film Commission. Уже показував його види із Біргу і колись покажу із Валлетти – здалеку він куди краще сприймається, ніж зблизька.

41. Східний форт Сент-Рокко – це вже британський спадок кінця 19 ст. Контролюється якоюсь SmartCity Malta, що планує зробити там технологічний парк. Власне, він і виглядає як будівництво, тільки якесь занедбане.

42. Нарешті центральний форт Рінелла, хоча насправді з точки зору науки це всього лиш берегова батарея. Всередині міститься музейний комплекс і туди можна потрапити, хоч і за звичні для Мальти 10 чи 12 (забув) євро.

43. Створений знову ж таки стараннями Британської імперії в 1878-86 роках.

44.

45.

Що круто, гіди вдягнені у військову форму тих часів, на жаль, не подумав їх сфотографувати. За замовчуванням у вартість квитка входить екскурсія, та я відмовився, мотивуючи тим, що хочу побродити сам (і скромно промовчав, що насправді я б тупо не зрозумів половини, що вони розкажуть).

46. У приміщеннях виставлені експонати військового музею.

47.

48. Через тунелі можна піднятися на площадку з головним експонатом – 100-тонною гарматою Армстронга. Таких гармат в кінці 19 ст. Британія замовила 15 штук для охорони своїх інтересів у Середземному морі, зокрема на Гібралтарі та Мальті. Така цяцька стріляла 910-кілограмовим снарядом на відстань до 6 кілометрів.

Процес перезарядки був механізований, бо й мови немає, щоб цю махіну рухати людською силою, тим не менш, обслуговуючий персонал складав 35 чоловік. Стріляти вона могла кожні 6 хвилин, але через дорогу ціну заряду реально робила це усього кілька разів на рік.

49. На даний момент залишилось усього дві такі гармати (друга на Гібралтарі) і Мальта домагається включення своєї до списку спадщини ЮНЕСКО.

50. Її місцезнаходження заодно є найвищим на території музею, тому й видно звідти далеко: за столітніми бастіонами форту Рікасолі стирчать хмарочоси Сліми і Сент-Джуліанса – так химерно на цьому крихітному острові історія переплелась із сучасністю.