Молдавські цікавинки

Фортеця, яка неодмінно викликає дежавю у всіх, хто був у Хотині, має велику історичну цінність, бо фактично збереглась такою, якою була ще у середньовіччі. Хрест над головним входом не просто так – там знаходиться маленька церква.

Колодязь у дворі.

Всередині мешкає купа худющих песиків.

У 1499 році на цьому місці молдавським володарем Стефаном ІІІ Великим зведено дерев’яне укріплення для захисту від набігів татар і турків. А уже в 1543-46 роках фортецю перебудували на кам’яну.

Ще до того у цій точці знаходився генуезький форт Ольхонія.

Зі стін твердині відкриваються види на місто.

Куполи кафедрального собору 1840-42 років.

І просто міська забудова.

Ви думали, тільки в Україні повно свідків Ієгови (чи хто вони такі…)?

Фортеця знаходиться на березі Дністра на кордоні з Україною.

Рідна сторона, а саме село Цекинівка Ямпільського району. Видно невеличку прикордонну заставу.

На узвишші на окраїні міста знаходиться цікава каплиця під назвою Свіча Подяки (Lumanarea Recunostintei), зведена у 2004 р. в пам’ять про всіх, хто мав причетність до збереження мови та культури Молдови.

З гори відкриваються чудові види на Дністер.

Такою крихітною звідси виглядає фортеця.

Переміщуємось далі берегом Дністра, у село Ципово (Tipova). Тут нас цікавить скельний монастир. Ну і природні красоти, звісно.

На тому березі уже не Україна, а Придністров’я.

На плато поруч із селом знаходиться частина сучасних будівель монастиря (він відновив свою діяльність у 1994 році після закриття у 1949), зокрема акуратна Успенська церква.

Скельний же монастир виник у 11-12 (за іншими даними – ще у 6 ст.). Усього збереглося 18 приміщень, поєднаних заплутаними сходами-переходами.

Окрім іншого, район обріс масою легенд та містифікацій і широко відомий серед любителів усяких «місць сили».

Окрасою Ципова є ущелина з водоспадами, але потужні дощі, що пройшли якраз перед тим як, унеможливили прохід. Зате на зворотному шляху можна було помилуватись на грозове небо над Дністром.

Наступна локація – історико-археологічний комплекс Старий Орхей (Orheiul Vechi) у долині річки Реут.

Територія була заселена з давніх часів. У різні періоди історії тут відмітилась ціла купа етносів, залишивши по собі сліди фортець, монастирів та палаців.

На узвишші видніється діючий монастир.

У вас тут це… Голівуд відклеюється.

Церква Святої Марії.

Є і підземний храм.

Види на геометрично правильні поля. Сільське господарство, зокрема виноградарство – основа економіки сучасної Молдови.

У прилеглому селі Бутучени є музейчик народного побуту у виді традиційного молдавського подвір’я з автентичною хаткою.

Просто цікаві будинки в межах села.

І наостанок – іще один монастир, іще з однією «пташиною» назвою – Курки (Curchi).

Його історія досить типова для пострадянського простору. Святиню, що веде свою історію з 1773 року, закрили, приміщення віддали психіатричній лікарні. З 2002 року діяльність монастиря відновлено, проведено реставрацію церков, що перебували на той момент в жахливому стані.

Храм Різдва Богородиці.

Та його інтер’єри.

Поруч є джерельце цілющої води.

І ставочок. Місцина узагалі дуже тиха, затишна та приємна.

Що залишилось за кадром? Звісно ж, вино. У цій країні воно недороге, різноманітне і дуже смачне. Окремо також варто розповісти про столицю Молдови, але це уже іншим разом.