Невідомий Крим, ч. 2. Залізні ворота відкриваються

Донузлав – одне з найбільших за площею озер Криму і найглибше. На відміну від більшості лиманів-солончаків півострова, для яких і півтора метри за щастя, його глибина вражає – до 27 метрів, що майже удвічі більше, ніж, наприклад, в тому ж Азовському морі.

Найімовірніше – це залишок гирла доісторичної річки, про що свідчить і його форма. У сучасному виді від моря Донузлав відділяв неширокий піщаний пересип. Відділяв – у минулому часі, бо в радянські часи тут був проритий з’єднувальний канал шириною 200 метрів.

Практична ціль каналу цілком ясна – озеро перетворилось на зручну бухту, нічим не гіршу за знамениті севастопольські. З екологічної точки зору ситуація дещо інша – автономна мікросистема Донузлаву була порушена. (Озеро унікальне ще й тим, що його приморська частина солона, а верхів’я – прісноводне. Відповідно у різних його частинах живе і морська, і річкова риба). Верхів’я озера стало місцем гніздування багатьох видів птахів. Зараз там заповідник.

На початку східної сторони пересипу між озером і морем вписалось селище під назвою Мирний. Мирний був заснований у 1969 році у зв’язку з необхідністю розміщення на Донузлаві військової бази морської авіації. Із зрозумілих причин, доступ до селища був вкрай обмежений.

Лише з приходом незалежності воно втратило своє військове значення і стало загальнодоступним. Зараз це 4-х тисячний населений пункт із кількох вулиць, складених з багатоповерхівок. Курортна інфраструктура активно розбудовується (мірне постукування молотків на новобудовах я чув тут і влітку, і в жовтні).

Історичних пам’яток в Мирному немає, але річ не в них, а в розкішних піщаних пляжах. Однозначно, це найкращі пляжі, що я бачив у Криму! Широчезна і нескінченна у довжину природна піщана смуга плавно переростає у ще більш широкий пересип. Навпроти селища улітку пляж уже досить забитий, на пересипі вільного місця куди більше.

Ну і, звісно, море:) Тепле, спокійне і неглибоке. Єдиний суттєвий мінус – наявність величезних різнокольорових медуз. Якщо вірити Інтернету, такі жалять досить болісно. Мені пощастило не відчути цього на собі, але все одно під час плавання влізти рукою під купол цієї істоти – така собі насолода.

Сусідка Мирного – куди більш відоме село Попівка. Відоме завдяки фестивалю Казантип. За його відсутності декорації мирно дрімають за парканом.

Мирний і Попівка фактично майже злились між собою, але відносяться до різних адміністративних одиниць (селище – до Євпаторійської міськради, село – до Сакського району). Це іноді викликає певні бюрократичні непорозуміння, наприклад, кому належить прибирати пляжі. А прибратись, якщо чесно, там би не завадило.

В околицях селища, окрім Донузлава, багато інших лиманів та солончаків. Ось це – зовсім не сніг, а справжня соляна пустеля.

Вода, яка місцями тут проступає, має їдкий червонуватий колір.

Як не дивно, знаходяться охочі відпочити і на березі самого Донузлава. Над озером неспішно пролітають парашутисти.

Дещо інша доля у другого селища, у яке ми сьогодні завітаємо – Новоозерного. Воно не має виходу до моря і знаходиться на одному з мисів Донузлава, за 11 кілометрів від Мирного. Новоозерне було засноване на якісь 2-3 роки пізніше. Спочатку на цьому місці планували зробити 30-тисячне місто з вантажним портом, але потім зупинились на військовому.

В радянські часи тут базувався військовий флот, а селище заселяли переважно моряки з сім’ями. Після проголошення незалежності України, незважаючи на тиск з боку Росії і небезпеку зруйнувати кар’єру, більшість військових моряків склали присягу на вірність народу України. Хто там думає, що в Криму немає патріотів?

Новоозерне тяжко переживало початок 90-х років, але вистояло. Зараз це 6-тисячне компактне містечко, виключно із багатоповерхівок. На околицях, уздовж берега Донузлава стоять судна – нові і не дуже.

Місцева фішка – вітряки. Працюють 2 вітрові електростанції.

А от місце, позначене на Вікімапії загадковою назвою «кладовище кораблів», виявилось звичайним смітником:(

Незважаючи на відсутність моря, Новоозерне розвивається як курорт – на базі пляжів Донузлаву. Місцеві «пляжі» – їх тут неофіційно три – це, по суті, невеличкі піщані смужки уздовж озера в межах селища і далі на південь. На міських пляжах людей досить багато, а на «третьому», заміському – тиша і спокій.

Донузлав у цих місцях не набагато мілкіший за Чорне море біля Мирного і відчутно тепліший. Мінус – забагато водоростей.

Звісно, озеро-затока не може повноцінно замінити море, але є чудовою альтернативою для малобюджетних сімей. Не перевіряв, але цілком можливо виявиться дешевше знімати житло у Новоозерному і щодня їздити рейсовим автобусом до моря, ніж жити у Мирному.

Крім того, тут відчутно менше відпочиваючих. Центр навіть улітку виглядає порожньо.

Ось такі цікаві і гарні місця раніше були закриті від нас, а тепер чекають у гості. Для когось це погано, а для кого і добре; так чи інакше, чому б не скористатися можливістю і не відвідати їх?