Недобрий жарт зіграла з нами доля. Стояли дні у черзі ні за чим. А це прийшло - як спалах, як сваволя, без дозволу, без права, без причин! Ця непритомність розуму і серця, цієї казки несходимий ліс... І ні причин, ні просвітку, ні сенсу. Летить душа над прірвою навскіс. Ліна Костенко

А я й не плачу за коханням вмерлим, Бо що ті сльози на моїх очах? Хіба що нагадають роси-перли, Що ми збирали їх в досвітній час. Бо смуток мій - нешлюбная дитина, Народжена задовго до весілля Любові й щему в серці. Мій єдиний, То вже тепер навіщо голосіння? Коли до ніг...

Читати далі...

Хтось маки цілував біля воріт Гарячими тривожними губами. А небо біло пахло голубами, А сонце тіні гнало до боліт… Хтось маки цілував біля воріт. Спішили перші відра від криниць, У гніздах прокидались лелечата, А зорі, що всю ніч були на чатах (Моя й твоя), у трави впали ниць… Спішили перші відра від криниць… Хтось голосом твоїм сказав ,,люблю''. Хтось руки стиснув, променем облиті… І я віднині в цьому щаснім літі Не відаю, не знаю, що роблю… Хтось ...

Читати далі...

Була сьогодні в школі на святі останнього дзвоника і згадався старенький вірш: Останній дзвіночок шкільний...Хіба можна Забути цей давній, замріяний час? Останній дзвіночок! Ми - кожний і кожна - З дитинства пішли. Юність кликала нас. Безмежне, як море, життя нас чекало, Нас кликали смуги незнаних доріг І серце у грудях, мов птах трепетало, Як вийшли зі школи, за рідний поріг. Так швидко зминули ви роки зелені, Під клекіт шкільних, незабутніх &nbsp...

Читати далі...

Все наше життя - це боротьба. Боротьба зі страхом і спокусою. І важко сказати з чим легше боротися. Страх минає, проходить і - все, його вже немає, ти його переборов. А спокуса і хитріша, і підступніша. Піддасишся один раз трішечки - далі вона хоче більшого. І не важливо з якою саме спокусою ти борешся - грошима, владою, визнанням, славою, любов'ю...і ще безліччю інших спокус. А тоді до неї підключається страх і сумнів. Не знаю, чи є на світі людина, для якої все було б...

Читати далі...

Не помились на першім слові, Сказавши в зустріч щось сумне. В мені багато є любові. Багато! Більше, ніж мене! **** Мій гордий дух тебе возносив - На цілий світ тебе любила. А ти пробачення не просиш, Що наступив на білі крила. **** Ви пробачте мовчання мені. Галасливим ніколи не вірю. Барабани тому голосні, Що вилазять із власної шкіри. Ганна Чубач

Щоби удвох нам не пропасти, Я згодна жить без тебе. Злетіть чи впасти, чи проклясти - Одне обрати треба. Ганна Чубач

Обнимаю... Немеют руки... От восторга – в рывок дыханье. Мы украли день у разлуки... Неожиданное свиданье! И слова вперемешку с лаской. Поцелуй – продолженье взгляда. Мы украденной нашей сказкой Рвём скучнейшее слово – «Надо». Мало времени... Торопливо… Что бы всё!.. Что бы до предела!.. А в душе, где-то там – тоскливо... Грусть струну теребит не смело… Я взлетаю и ты взлетаешь… Незаметно подкрался вечер. Две слезинки… И убегаешь... Плащ печали упал на плечи. Взмах руки… И прощанье взглядом......

Читати далі...

На что мы тратим жизнь! На мелочные ссоры, На глупые слова, пустые разговоры, На суету обид, на злобу - вновь и вновь. На что мы тратим жизнь... А надо б на любовь. Сжигаем жизнь до тла всё на пустое что-то: На нудные дела, ненужные заботы... В угоду обществу придумываем маски... На что мы тратим жизнь! А надо бы на ласки. Мы распыляем жизнь на сумрачную скуку, На "имидж" и "престиж", не нужную науку, На ложь и хвастовство, на дармовую службу. На что мы тратим жизнь?... А...

Читати далі...

Умовності...рамки...страх, що не так зрозуміють чи не зрозуміють взагалі...боротьба між розумом і серцем- чия візьме?..Молодість слухає серця, зрілість - вагається і розривається від протиріч.Надто багато ниток обплутає до цього часу... Рвати боляче і страшно...обминати - ?..А зачепиш - і зробиш комусь боляче...