Прокинувшись одного ранку, дощового ранку, довгожданного весняного дощового ранку, я спіймала себе на думці: "Яке місце в моєму житті займають поцілунки...?!".Чому саме поцілунки? І чому саме цього ранку? Мабуть, що виникла потреба розібратися в собі, в своєму житті, яке, на мою думку, склалося не так, як хотілося в юності. А маю я за плечима не один десяток літ і не один десяток років подружнього життя. А, можливо, дощова погода викликала такі думки в моїй голові, і меланхолію...