Останні статті
- Ну а шо?
22.04.2024, 06:42 - Within Temptation - A Fool’s Parade feat. Alex Yarmak
12.04.2024, 05:35 - Люди чекають...
10.04.2024, 17:38
Свіжі фотографії
Свіже відео
Свіжі шпалери
На Львівщині виявлене велике поховання вояків УПА
- 13.05.15, 13:40
- Бандерівці
Роздуми члена ОУН про націоналізм і Д. Донцова
- 20.04.15, 15:49
- Бандерівці
Цікаві і змістовні роздуми голови рефентури з пропаганди ОУН Володимира Мартинця.
Робили це вони свідомо, бо так І. Мазепі, як іншим соціял-демократам, подібно як усім іншим партійникам, було добре відомо, що ОУН ані не наслідувала, ані не прийняла чи конкретизувала, ані не пропаґувала чи хочби тільки популяризувала ідеологію італійського фашизму, а навпаки в низці енунціяцій і публікацій (напр. "Фашизм" проф. О. Мицюка) відмежувалася від неї. Але це ніяк не перешкоджало партійникам (які навіть не цікавилися ідеологією і програмою ОУН) цілими роками вести настирливу, вперту, брехливу пропаганду, немов то український націоналізм це "копія чужих рухів", це "фашизм", "український нацизм" і саме завдяки отій пропаганді наші вороги — поляки і большевики — заговорили й собі про "німецьку інтригу", "українських фашистів", "нацистів" та ін.
НЕЗНАЙКИ І ВСЕЗНАЙКИ УТОТОЖНЮЮТЬ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ З ДОНЦОВСТВОМ
Побіч партійних противників плутанину щодо особи Д. Донцова та його впливів в організованім українськім націоналізмі вносили і далі вносять незнайки, з яких дехто стає в позу всезнайка. Вони то утотожнювали і утотожнюють донцовство з організованим націоналізмом та визнавали Донцова батьком українського націоналізму.
А втім сприяли тому зовнішні обставини. Справа в тому, що ідеологічно-програмова та вишкільна література ОУН по нинішній день не є велика. Але важніше те, що перед 2-ою світовою війною і ця невелика література УВО-ОУН була не тільки нелегальною на територіях, окупованих большевиками, але й під іншими окупаціями, зокрема на українських землях під Польщею. Не дивно, що поширення цієї літератури стрічало великі труднощі, а тому було обмежене, отже ця література не могла бути кожному бажаючому доступною. Крім цього не кожний її бажав мати вже хоч би тому, що Небезпечно її було посідати та наражало її власника на тюрму: так напр. за "Сурму" і "Розбудову Нації" польські суди засуджували на кілька років ув'язнення, а були випадки засуду на 8 років! Тому і з цих причин, і у висліді труднощів кольпортажі, і в наслідку утруднених транспортів із закордону, поширення підпільної літератури УВО-ОУН було дуже обмежене, а в додатку час її поширення дуже короткий: коли легальна книжка чи журнал мали "довге життя", бо вони могли довгими роками переховуватися по публічних і приватних бібліотеках, де були постійно до розпоря'димості, то коротке було життя нелегальної книжки, журналу чи часопису, які з таким трудом дійшли на призначене місце до рук читача, бо в обличчі постійної загрози ревізії і арештувань їх треба було часто дуже скоро нищити. А втім і ті читачі, яким підпільна література була доступна, не все діставали її постійно, число за числом чи книжка за книжкою.
Коли така була доля літератури УВО-ОУН, то в тому часі "Вістник" і твори Д. Донцова були друковані легально в Польщі, ні один твір, включно з "Націоналізмом", не був конфіскований польською цензурою, і тому були вони доступні кожному не тільки в книгарнях і бібліотеках, але навіть в'язням у тюрмі. Скільки то людей познайомилося з "Націоналізмом" Донцова саме в тюрмі! І саме людей, які "нічого не читали" або дуже мало читали на волі! Не дивно, що такі люди за деревами не бачили лісу. І не дивно, що для декого ідеологія українського націоналізму обмежувалася до "Націоналізму" Донцова і "вістниківства": отже є один ідеолог, що більше, батько українського націоналізму Донцов (ось ТЭ.К у ЯК. В. Липинський є одиноким ідеологом українського гетьманства) і є ОУН, яка цю ідеологію визнає і здійснює (як у гетьманців "Союз Гетьманців-Державників"). Справді все виходило просто і навіть не треба було собі морочити голову запитом: Як це так — ідеолог живе собі явно-славно в Польщі, друкує легально і за дозволом польської цензури ідеологію націоналізму, а визнавці цього ж націоналізму, члени УВО-ОУН, чомусь то сидять або в підпіллі, або закордоном, або в тюрмах, де вони — чи не дивно? — можуть зовсім легально й з дозволу окупаційних судових властей читати "Націоналізм" Донцова. Що більше, не морочили собі цим голови навіть деякі націоналісти, мало обзна-йомлені з ідеологією ОУН, для яких Донцов також був батьком українського націоналізму і одиноким, — а коли не одиноким, то найбільшим — ідеологом українського націоналізму.
Радянських назв вулиць у 20 разів більше, ніж "незалежних"
- 02.04.15, 19:00
- Бандерівці
13.06.2012
Найпопулярніша в Україні назва для вулиць, на яких знаходяться місцеві органи влади - вулиця Леніна. Усього їх майже 4,5 тисячі. Назва Незалежності зустрічається в адресах тільки 219 разів.
Про це повідомляють ТЕКСТИ.org.ua.
Безумовні лідери з радянських назв центральних вулиць - Вінницька, Кіровоградська та Житомирська області", де місцеві органи влади розташовані переважно на вулицях, названих на честь одного з лідерів більшовицької революції в Російській імперії Володимира Леніна.
Назва Незалежності зустрічається в адресах владних структур 219 разів, Грушевського - 101 раз, Леніна - 4463 разів, Радянська - 945.
Загалом топонімів часів СРСР в адресах органів влади у 20 разів більше, ніж назв, пов'язаних з Незалежністю.
Подивіться на загальну картину (тут позначені головні вулиці для 20 тисяч населених пунктів):
 |
| Клікніть, щоб подивитися в більшому розмірі |
Також в Україні є більше сотні центральних вулиць із назвами Колгоспна, Кірова, Калініна, Щорса тощо.
На батьківщині Нестора Махна, в Гуляйпільському районі (село Новомиколаївка) є навіть вулиця Чекістів. Це крім вулиць Дзерожинського, яких теж багато десятків.
З іншого боку, безумовним лідером з "незалежницьких" назв є Івано-Франківщина. Загалом серед таких топонімів є вулиці Бандери (їх 14), Шухевича, Шептицького, Чорновола і Мазепи - проте кожна з останніх зустрічається менше десяти разів.
Ось порівняння мап із трьома "радянськими" і трьома "незалежницькими" назвами:
 |
| Клікабельно |
Також було визначено "нейтральні" назви - такі, що отримали назву за часів СРСР, однак не пов'язані з радянською ідеологією; або ідеологічне навантаження яких сильно зменшилося з плином часу (йдеться про вулиці на кшталт Миру, Слави, Космонавтів, Московська).
Ось перелік найуживаніших "радянських", "незалежних" і "нейтральних" топонімів:
 |
| Клікабельно |
Автори інфографіки цитують фразу Вацлава Гавела "Якщо людина живе в оточенні пропаганди тоталітарної держави і не помічає її, то пропаганда досягла своїх цілей".
"Тоталітарна держава зникла, але ми продовжуємо жити в отруйному тумані її пропаганди, - стверджують журналісти. - Навіть найпереконаніший регіонал-русофіл за жодні гроші не одягне піджак радянського покрою, але ця публіка тримається за радянські назви, як за "Отче наш".
Варто зауважити, що у довіднику адміністративного устрою на сайті ВР є адреси органів влади лише для 20 тисяч населених пунктів - з повного списку у 30 тисяч. Тож не виключено, що повна картина дещо відрізняється.
Як відомо, у травні мер Риму виступив з ініціативою перейменувати вулицю Леніна в італійській столиці на вулицю Жертв комунізму.
Потрібна допомога людям...
- 16.03.15, 11:20
Если ты веришь в Одина...
- 11.03.15, 10:59
(с)
"Свобода слова" чи мудазвонство?
- 22.02.15, 09:50
"Ложь во время войны"
- 21.02.15, 15:40
Автор утверждал, что книжка написана для информирования общества и освещения важности роли масс-медиа в контроле общественного мнения.
Анна Морели просуммировала и систематизировала материал Понсонби и вывела "десять заповедей пропаганды":
1. Мы не хотим войны.
2. Только противник виновен в войне.
3. Враг - воплощение зла.
4. Мы защищаем благородное дело, а не наши собственные мотивы.
5. Враг систематически совершает жестокости; наши неудачи непроизвольные.
6. Враг использует запрещенное оружие.
7. Мы несем небольшие потери, потери противника огромны.
8. Люди искусства и интеллектуалы поддерживают нас.
9. Наше дело святое.
10. Все кто сомневаются в нашей пропаганде - предатели.
