По телефону познайомилась з солдатом…

По телефону познайомилась з солдатом…
Він там, у пеклі, ще із самої весни.
Він чемний, вихований, не говорить матом,
Він українець-патріот – такі вони там всі!

Про бій, оточення, позиції – ні слова,
Та і навіщо все це треба знать мені…
Йому потрібна дружня і проста розмова,
Щоб мир відчуть хоч наяву, а не лише у сні…

Ох, як же хоче він скоріш додому.
Щоб швидше обійняти доньку, а не автомат…
Він втомлений звичайно – та про це нікому,
Бо треба тут ще бути, треба воювать!

Жартує, весело про все говорить:
«А як же тут без жартів?! Нам без них ніяк!»
То ясна справа, бо не витримає розум
Якщо лиш будеш смуток у окопі прославлять.

Тримайсь солдате, вірю, скоро будеш вдома!
Повернешся до хати в милий, рідний край.
Тебе чекає щастя і солодка перемога,
Ти тільки посмішку свою й веселість не втрачай!
30.08.2014

Свiтланка Пазиченко