Мій шлях. Леся Українка

Я йду шляхом, пісні свої співаю; Та не шукайте в них пророчої науки, – Ні, голосу я гучного не маю! Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –        Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»         З його плачем я спів з’єднаю свій, Бо не такі вже гіркі сльози – спільні. Коли ж на довгому шляху прийдеться Мені почути співи гучні, вільні, – В моїй душі для них луна знайдеться.        Сховаю я тоді журбу свою        І пісні вільної жалем не отрую. Коли я погляд свій на небо зводжу, – Нових зірок на йому не шукаю, Я там братерство, рівність, волю гожу Крізь чорні хмари вглядіти бажаю, –        Тих три величні золоті зорі,        Що людям сяють безліч літ вгорі… Чи тільки терни на шляху знайду, Чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –        Бажаю так скінчити я свій шлях,        Як починала: з співом на устах!

[22 травня 1890]

http://www.l-ukrainka.name  - Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки