Cкромная свадьба - как отказать подругам
- 20.07.16, 16:51
Детектив-триллер, який підкупив мене близькістю головного персонажа. Дуже влучно розкрита тема офісного кумівства, підлабузництва. І це при тому, що офісні стосунки в сюжеті не є головними. Інший ракурс, в якому можна побачити героїню – ракурс бідного дитинства, що також болюче апелювало до моєї підсвідомості. Звідкись із давнини виринали мої і чужі спогади про бідність, голод, про рішення за будь-якої ціни вилізти вгору. На жаль у героїні ціна була дуже високою…
А ще для мене в цьому творі є любов до матері. Мама – це жінка, яку ми зможемо зрозуміти і пробачити тільки коли самі станемо батьками.
Щодо «дефективності» історії, то тут хочу зазначити таке: твір не є повноцінним детективом, в ньому немає розслідування, речових доказів, які приводять до вбивці. Вбивця встановлюється методом виключення підозрюваних (яких по черзі убивають у книзі). Але саме ця небезпека бути убитою для головної героїні і є основним джерелом інтриги, яка примушує із тривогою та завмиранням серця чекати розв’язки.
Книга ЛСД (це її коротка назва) потрапила
мені в руки тому, що я дозріла почитати українську сучасну прозу та відкрити
для себе сторінку із назвою Ірен Роздобудько. Сказати, що я задоволена – дуже
мало. Правильно сказати – я захоплена, заінтригована, схвильована.
Легкий
жіночий роман з детективною канвою став для мене відкриттям року: стільки у
цьому сюжеті неочікуваних поворотів, прихованих послань, інтригуючих пригод.
Книга тримала з першої сторінки і до останньої, я прочитала на одному духу – за
одну ніч. Крім стрімкого сюжету, оригінальної ідеї в книзі мене захопили
міркування про ролі чоловіка і жінки, умов їх подружнього щастя. Як жінка, я
кожне слово роздумів про роль дружини переживала і обговорювала сама із собою. Згадувала
свої ліцейські будні, своїх подруг, феміністок і не феміністок.
Це гарна книга, яка може доторкнутися до серця, хоча вона і написана в легкій манері жіночого детективу. Мені дуже приємно, що в Україні є такий автор, як Ірен. Шкода, що я не знала її творів раніше (а вони вже друкуються і друкуються з 2001 року).
Цікаво, чи в багатьох ванних кімнатах люди вішають авторські картини з квітами, написані аквареллю? Я б ніколи не здогадалась так зробити...
Скоро Новый год, который все ждут нетерпением. Хочется Мира, Чуда и Добра! А еще – встретить его не скучно. Я мечтаю встретить его не как всегда, потому что последние 5 лет были один-в-один: вдвоем с мужем и оливье. И сами годы были один-в-один: вдвоем с мужем, стабильно, надежно, скучно.
До мужа жизнь была экономически непредсказуемой, и вообще – непредсказуемой. Но скучно не было никогда. Веселые подруги, с которыми всегда что-то такое вот приключается, поездки, разные компании. Бутылка кефира - полбатона на трех подружек, и полная непоколебимая уверенность в завтрашнем дне, основанная на безусловном оптимизме. Новые года были в поезде, в центре на елке, в другом городе, в гостях, на дискотеках…
Обсуждаем Новый год с мужем:
- Ну, ты приготовишь нам что-нибудь вкусненькое, нарядишь елочку, а я куплю красную рыбу и шампанское. – в семье мужа принято накрывать богатый стол, чтобы следующий год был сытым, это у них самое важное. – И будем смотреть «Вечерний Квартал».
- Оставь его дома, и приходи к нам, – зовет подружка, у которой муж, как правило, засыпает еще до Нового года. Она не может никуда уйти, потому что дома дети, им нужно ночью спать.
Я бы согласилась на вариант, чтобы «мой» пришел к ним со мной, и уснул с Ленкиным мужем, а мы бы с ней дальше отмечали… но вот «мой» не пьет, а Ленкин – «очень», и они друг друга не переносят.
Незамужние подруги в один голос называют наши жизни рабством. Что-то конечно в этом есть… Но тогда, почему они тоже так упорно мечтают выйти замуж? Я знаю ответ. Они думают, что у них будет «другой» замуж. Муж будет не скучный, в меру пьющий (по праздникам, чуть-чуть вина), будет любить путешествовать. Он будет общительный, душа компании. При этом, он будет помогать готовить и иногда мыть посуду. Зарабатывать деньги. Выносить мусор. У него будет чувство юмора, с ним не соскучишься. Он будет часто говорить комплименты и приходить домой с цветами. Она будет встречать его с работы в соблазнительном неглиже и организовывать романтический ужин при свечах. А он всегда будет рад и готов! Они объездят весь мир! И, конечно же, он будет отпускать ее гулять с подружками! По первому требованию! Будет конечно, ревновать… но не сильно. У них будет большая любовь, а не то, что у нас. У нас – рабство и скучный Новый год.
- Я уже все придумала, про Новый год, - пишет мне подруга в фейсбук. – Идем на шоу-программу вот сюда (ссылка) за 800 грн, или сюда (ссылка) тут всего 400 грн. Оттуда близко в центр, там потанцуем, потом пойдем к елке! Запустим небесный фонарик и загадаем желание, чтобы был мир в Украине!
- Но я не хочу Новый год без него…
- И что, будешь опять с ним с телеком и оливье?
Вздыхаю. Не хочу с телеком. Хочу с ним, на шоу-программу, и запускать шарик с желанием про мир в Украине…