Коли п’єш каву-глясе через соломинку, головне, як і скрізь у житті, - вловити золотий перетин.
Встромиш соломинку глибше - питимеш гірку каву, що аж скривишся, адже не псував її смаку цукром.
Пройдеш отвором соломинки по верхах - отримаєш вершково-цукрову піну, теж нецікаво.
А от зловивши їх обох - і каву, і вершки - на межі, матимеш абсолютну насолоду.
Саме тут, на межі чорного та білого, гіркого й солодкого, гарячого й холодного, - повнота відчуттів, гармонія струмів...
Читати далі...