Так,я стала не та,що була. Став мій погляд,говорять,левиний...Подо
лати в собі все ж змогла те,у чому ніхто не винний.Знов--на вигляд розкута,проста.А той біль , що горить всередині, безнадія,печаль,пустота---непо
мітні сторонній людині.Не очікую я співчуття.Знаю,буде воно лицемірне.Не прошу подарунків життя.Все--двулике,підступне,н
евірне.Я пішла б у далекі світи.Але так воно,мабуть,скрізь.Треба сил,по житті щоб іти.Ну а плакати--вже нема сліз.Що ж, вдягну незалежний вид.Сміх і погляд--як сталь...
Читати далі...