Хто насправді вибрав президентом Зеленського

Можете сказати, що український народ. Так, відчасти. Але найбільший внесок у його перемогу зробили, так звані, "порохоботи", ні, не виборці Петра Порошенка, а затяті захисники, адепти-фанатики, повністю провальної внутрішньої політики, нині ще діючого, Президента України, самі того не розуміючи, і розхвалюючи "здобутки". Вони і зараз роздмухують істерику навколо доконаного факту - президент тепер Зеленський, поливаючи брудом більшість, яка його обрала, і цим ще більше налаштовуючи проти себе і свого кандидата, напередодні парламентських виборів. Можна тільки, з посмішкою на обличчі, побажати їм успіху.
Чому так сталося? А не треба йти далеко в пошуках правди. Варто пройтись до холодильника, найближчого супермаркету, до шафи, де зберігаються документи кожної родини - табелеграмки про зарплати, комунальні платіжки тощо. Та можна й не робити цього, взагалі. Народ наш, у більшості своїй, не дурний(75%) і має чудову пам'ять, а тому вибір зробив на рівні підсвідомості, власним нутром відчуваючи подальшу загрозу, уже навіть не добробуту, а власному життю.
Більшість, здійснивши порівняльний аналіз, може неозброєним оком помітити, що її зарплата, різко впавши з 2014 року, повернулась до такого ж самого рівня лише практично через 5 років у доларовому еквіваленті, тобто в 2019 році. А от ціни на продукти харчування і товари першої необхідності за зазначений період зросли в 3-5, а то й більше разів. Про це може сказати навіть дитина, яка гостро реагує на нестачу глюкози в організмі і зміну її вартості в торговій мережі, маючи для цього кишенькові гроші. Особливо вражає комуналка - це взагалі фантастика, різниця вартості послуг за 5 років виросла в десятки разів, дякуючи владі. Та все ж чомусь винен народ, який збільшив неплатежі і заборгованість за газ, воду, електроенергію, тепло до більше аніж 60 млрд. гривень. На думку влади, українці зажрались, стали жадібні й припинили справно сплачувати. А насправді, люди на межі можливостей обирають - чи сплатити комуналку і лишитись голодними, або забити на неї і хоч якось підтримати скніюче життя в країні, яка за рівнем бідності займає першу сходинку з 30 країн Європи, де не кругом є наш надзвичайно високий потенціал в ресурсах, людських і природних.
Не буду загадувати наперед, але за півроку може статися катастрофа... і буде вона страшнішою і непередбачуванішою, аніж тоді, коли Петро Порошенко, мітячи в крісло спікера за будь-яку ціну, відштовхнув Мороза від "помаранчів", і, фактично, став співзасновником "антикризової коаліції" на чолі з прем'єром Януковичем, а вождь "любих друзів" Ющенко, знищуючи Тимошенко, створив президента Януковича. Майдан знову підступно обдурили, більшість людей не отримала того, за що там стояла, підставляла голови й гинула... Владу в Україні захопили зовсім інші люди, хитрі, жадібні, цинічні...
Я боюсь зараз одного - реваншу в Україні влади осколків "партії регіонів", і це не жарти, як показує досвід і цьогочасні реалії. Визнати свої помилки Петро Порошенко пообіцяв, але його прихильники, сприйнявши поразку свого кандидата через 5 років на чергових виборах, як власне особисте життєве фіаско, нажаль, ні. Вони продовжують лити помиї на млин путінської Росії, ретельно змащуючи його колесо, яке перемелює більше й більше українських життів і доль. Сумно... Але все ж я вірю в Україну! Покладаюсь на мудрість українського народу з його невичерпною жагою до життя... нормального життя.