Я як риба хапаю повітря не в змозі змінитись,

Як лелека кружляю не в змозі піти. 

Тільки вітер, мій вітер п'янкий не дає зупинитись

І жбурляє не скелі, якими є ти.

Наче ніч колихаю, співаю, плекаю далекі, холоднії зорі,

Їх яскравий, блискучий танок,

Щоб як сонце сховатись у велике казковеє море

І не знати який з того толк.

Телом из под воды мокрым,

Злым как закон Орды, долгим.

Дань за двенадцать лет, пляшем,
Больше я не возьму даже.

Длинный такой заплыв, время,

Воздуха проглотив бремя.

Флангами развернув флаги

Я эту жизнь держу, пламя.

Колекція чистих листів про кохання,

То все, що я знаю про щастя мое.

То все, що я знаю, закляття, зізнання,

То все, що я маю, то все, що я є.

Як тайною зв'язана солодко ниє, 

Ту тайну плеснути на білі листи,

І випростать крилами щирість у вирій.

Але твій цілунок - печатка, прости.

І білі, як сила, як деннеє небо,

Всебачаче око, всезнаючий глас.

Я тільки мовчати навчилась про тебе,
Тим більше коли це стосується нас.

І серця я ритм відчуваю безслівним,
Бо щастя тремтливе і горде моє,

І маю, що є, і кохаю безмірно,

І так зберігаю, що Бог нам дає.

Весна бузковая, тризуб наколотий,

Червоно-чорний травень мій закоханий,

Зла і весела я, мій борг не золото.

Заборгувала помоскальщині віддячити.

В Трубі прокуреній співають спадщину.

Вимірюючи кроком спільність голосу,

Всім Бог віддячує, я тільки хрест несу.

Каштани небо розривають квітами,

Живем надіями, Надія житиме.

Прощать как снайпер и навылет
В другую долю отправлять,
И это мой единый вывод:
Не слепо верить, точно знать.

Когда вдруг вспомнишь ты с любовью,
Что было время обожать,
Ты уточни, что малой кровью
Минулось мне тебя не знать.

Все эти чувства и припадки
Прекрасный повод не звонить.
Прощаю трепетно и сладко,
С одной лишь памяткой - забыть.

Щемящей теплой глубиной 

Прониклись небеса и воды,

Всему дарует смысл и коды

Улыбка осенью природы.

Через страдания и боль

Все продолжает изменяться.

Но невозможно не поддаться, -
Во всем есть смысл один - любовь.

И тонкой веточкой дрожащей,
И рябью шелково струящей, 

Над вероломством, над войной - 

Есть красота и будет вновь.

І, кожен з нас колись зустріне долю,
Так, наче до того не зустрічав,
Метеликом, цілунком, серця, скроні
Торкнеться ледве й все, з початку все почав.

І вперше бачиш, чуєш інше, знаєш,
І миришся з чим палко войував.
Чи доля тебе, чи то ти її гортаєш,
Ось кажуть, що в руках, бодай би знав.

То ж варто просто їх не опускати, -
Так смішно чути іноді чомусь.
Як легко змісту іншого надати,
Тому так легко завжди я сміюсь.

Десять дней до молитвы,
Семь шагов до рассвета,
Скоро кончится лето,
Все на этом забыто.

По разбитым дорогам,
По разбитым надеждам,
Хлебом, пылью и Богом,
Незабвенным и нежным.

Космос, звезды и хаос,
Параллельные жизни,
Никогда не боялась,
Проходящие смыслы.

Я пройду без билета,
По дождю и по праву,
Когда кончится лето,
Все начнется сначала.