Мандруючи
- 02.06.16, 20:10
Ми, кожен тільки дух і міф живий в остатку,
Чи божий подих, що луна в горах,
Минаємо, минучі наші спадки,
І наслідки стираються у прах.
Тож задоволення одвічной таємниці
Складати пірамідами думки.
Ми обрані, хоч горнії, хоч ниці,
Допоки не доведем навпаки.
Допоки не доведем навпаки.
І в нашій силі світ творить любові,
Чи жити в зграї правилом її,
Тож кожен день народжуємось нові,
Відшукувати світла у пітьмі.
Втрачає зміст лінійна справедливість,
За оборудками стається навпаки,
Єдина міра в нас самих, строптивість,
Єдина ціль, то душу віднайти.
9
Коментарі
Полина_Я
12.06.16, 22:11
а як це лінійна справедливість?
Гала
22.06.16, 22:12Відповідь на 1 від Полина_Я
Гала
32.06.16, 22:17Відповідь на 1 від Полина_Я
знаєш анекдот, коли один заможний чоловік замовив модньому художнику портрет, а коли прийшов забирати, то там на полотні 3 на 3 було поперек написано "підарас". і коли він хотів було висловити своє незадоволення, що йому, та ще за його кошти, та ще втридорога!!!!!!!! художник відпов: "я художник, я так бачу!"
) ти десь бачила видання пояснень до віршів? я так бачу.
Полина_Я
42.06.16, 22:39Відповідь на 3 від Гала
ага, типу митця образить може кожний... нашим салом і по нашій морді... алеж богєма
Гала
52.06.16, 22:42Відповідь на 4 від Полина_Я
отужеж
Мика***
63.06.16, 00:19
А мне стихи нравятся.
Гала
73.06.16, 00:34Відповідь на 6 від Мика***
Lzarichna
83.06.16, 14:12Відповідь на 6 від Мика***
Vadim Demin
93.06.16, 21:01
Гала
103.06.16, 21:03Відповідь на 9 від Vadim Demin
з матюкам можу тільки провести